Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 травня 2025 року
у справі № 383/182/23
Цивільна юрисдикція
Щодо обставини, яка не є підставою для позбавлення батьківських прав
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Кетрисанівської сільської ради, в якому просив позбавити відповідача батьківських прав стосовно його дочки ОСОБА_3.
Рішенням суд першої інстанції задовольнив позов.
Постановою апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення у справі про відмову у позові.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Установивши, що ОСОБА_2 не втратив інтересу до участі у вихованні дитини, має намір на відновлення відносин з нею, апеляційний суд дійшов правильного висновку про недоведеність ОСОБА_1 необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, доцільність вжиття якого ані позивач, ані орган опіки та піклування належно не аргументували.
У цій справі суд апеляційної інстанції установив, що неможливість активної участі батька в житті дитини спричинена об'єктивними причинами. Відповідач не ухиляється від спілкування з дочкою, намагається налагодити з нею родинні зв`язки, які фактично були втрачені через віддаленість їх місця проживання після розлучення батьків, що не заперечувалося самою дитиною в суді першої інстанції.
ОСОБА_2 не виносилися попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і його поведінка не була предметом розгляду компетентних органів. Натомість позиція ОСОБА_2 при розгляді спору та прийняті ним заходи для пошуку можливостей для спілкування з дитиною, навіть подача апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції про позбавлення його батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 переконливо свідчить про небайдужість та інтерес ОСОБА_2 до дитини, бажання брати участь у її житті.
Відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей, а тому розрив з сімейних відносин не відповідає інтересам дітей.
ВИСНОВКИ: та обставина, що батько рідко цікавиться життям дочки, не є підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: відповідальність батьків, умови позбавлення батьківських прав, захист прав дитини
