Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 липня 2025 року
у справі № 462/7163/23
Цивільна юрисдикція
Щодо права дитини, щодо батьків якої вирішувалося питання про позбавлення батьківських прав, на звернення із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, як особи, яка не брала участі у розгляді справи
Фабула справи: позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки за участі третьої особи про позбавлення батьківських прав.
Суд першої інстанції у позові відмовив, і його позицію підтримала апеляційна інстанція.
Мотивація касаційної скарги: позивач та ОСОБА_2 (син) вказують, що суди не врахували висновки Верховного Суду про те, що постійне проживання на території іншої держави у сукупності з явно вираженим небажанням брати участь у вихованні дитини та байдужим ставлення до виконання батьківських обов'язків, є достатньою підставою для позбавлення батьківських прав та не є порушенням ст. 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка передбачає право особи на повагу до свого сімейного життя.
Правова позиція Верховного Суду: суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. Водночас, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
Первинним для розгляду апеляційної скарги особи, яка не брала участі у розгляді цієї справи, є з'ясування апеляційним судом тієї обставини, чи вирішував суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, чи встановлює, змінює, обмежує, або припиняє права та/або обов`язки заявника оскаржуване рішення суду першої інстанції.
У випадку, якщо апеляційний суд доходить висновку про порушення таких прав, наслідком цього є скасування рішення суду першої інстанції для залучення цієї особи до участі у справі.
Аналізуючи проблему про те, чи було вирішено судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи та подала апеляційну скаргу Верховний Суд зазначає таке.
Однією з важливих гарантій для дитини при вирішені спору між батьками міжнародні стандарти та національні норми закріплюють її право бути почутою, коли дитині надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. (ст. 12 Конвенції, ст. 171 СК).
Важливо, що думка дитини не є для суду абсолютною і не позбавляє суд можливості ухвалити рішення всупереч такій думці. Водночас думка дитини не завжди може відповідати її найкращим інтересам.
Такі гарантії, враховуючи особливий статус дитини, створюють умови щодо дотримання її «якнайкращих інтересів» при вирішені спорів між батьками, коли дитина не залучається в якості сторони або третьої особи, але має можливість висловити свою думку щодо вирішення спору.
Далі Верховний Суд підкреслює, що ст. 165 СК закріплено право дитини, яка досягла чотирнадцяти років, на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. Така можливість є дискреційним правом дитини і залежить від її волі.
У цій справі дитина,яка досягла чотирнадцяти років, таким правом не скористалась, із відповідним позовом звернувся батько дитини, який протягом судового розгляду підтримував послідовну позицію про необхідність позбавлення відповідачки батьківських прав, що буде відповідати «якнайкращим інтересам дитини».
Такий підхід не позбавляє права дитини, яка досягла 14 років, на самостійне звернення до суду на підставі ст. 165 СК.
Також у випадку незгоди із судовим рішенням в цій справі, один із батьків має право на його оскарження, діючи в «якнайкращих інтересах дитини» та реалізуючи її позицію.
Висновки: дитина, яка досягла 14 років, не буде обмежена в процесуальних можливостях доступу до суду. Дитина, щодо батьків якої вирішувалося питання про позбавлення батьківських прав, може звернутись із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, як особа, яка не брала участі у розгляді справи.
Ключові слова: захист прав дітей, вирішення сімейних спорів, склад учасників спору, процесуальні права дитини
