Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 березня 2025 року
у справі № 619/4355/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо відсутності у діях особи, яка вчинила ДТП, щирого каяття
ФАБУЛА СПРАВИ
Суд першої інстанції вироком визнав ОСОБА_10 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Відповідно до ст. 75 цього Кодексу звільнив ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і поклав на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК.
Апеляційний суд скасував вирок районного суду в частині призначення ОСОБА_10 покарання і постановив свій, яким призначив засудженому покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття передбачає, крім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль стосовно цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого і готовність відбувати покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає в розшуку майна, здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують її щире каяття.
Тож можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
ВИСНОВКИ: колегія суддів відхиляє твердження засудженого про те, що він не відшкодував шкоди через відсутність цивільного позову потерпілих, оскільки обов`язок компенсації шкоди не залежить від подання потерпілими позову, а виникає безпосередньо з факту заподіяння шкоди.
Водночас засуджений мав можливість добровільно вжити заходів для відшкодування заподіяної шкоди, спричиненої потерпілим унаслідок ДТП, зокрема провідати їх у лікарні та запропонувати їм компенсацію або ініціювати усунення заподіяної шкоди іншим чином, однак він цього не зробив, що свідчить про відсутність у нього щирого каяття.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: завдана внаслідок ДТП шкода, транспортні злочини, злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту
