Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 травня 2025 року
у справі № 320/44099/23
Адміністративна юрисдикція
Щодо віднесення Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста та рішень про внесення до нього змін до регуляторних актів
Фабула справи: ПрАТ «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» звернулося з позовом до міської ради, третя особа: Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу міської ради, за участю прокуратури, у якому просило визнати протиправними та нечинними Рішення міської ради «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва».
Окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
Апеляційний адміністративний ухваливши нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково, а саме: визнав протиправним та нечинними частину рішень міської ради.
Мотивація касаційної скарги: міська рада вказує, що наразі відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання про те, чи належить рішення органу місцевого самоврядування, прийняте з метою приведення Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва у відповідність до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», до регуляторних актів у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Правова позиція Верховного Суду: виходячи із наведеного у ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначення поняття регуляторного акту, останній має свої власні, специфічні й притаманні лише йому ознаки, зокрема, такий акт або його окремі положення спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання шляхом встановлення, зміни чи скасування норм права саме у цих правовідносинах.
У справі, яка розглядається, апеляційний суд з'ясував, що Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, що затверджений рішенням міської ради є нормативно-правовим актом, який урегульовує правовідносини між замовниками будівництва на території міста та уповноваженими органами міської ради, зокрема, визначає механізм залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури у місті, орган, який здійснює залучення коштів пайової участі від імені міської ради як представницького органу місцевого самоврядування, окреслює обсяг його прав і обов'язків під час розгляду звернень замовників будівництва, встановлює механізм взаємодії між ними, зокрема, запроваджує вимогу щодо укладення договору про пайову участь, наявність якого на законодавчому рівні не вимагається з 01 січня 2020 року, передбачає підстави для його розірвання.
Крім того суд апеляційної інстанції зі змісту оскарженого Товариством рішення установив, що вищезгаданий Порядок у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних у справі правовідносин, визначав методику проведення розрахунку розміру пайової участі для об`єктів різних типів та встановлював обов`язок і спосіб підтвердження належного виконання договору про пайову участь, встановлював для відповідного органу міської ради обов`язок, порядок і строки ведення обліку та звітності щодо нарахування і сплати внесків пайової участі, санкції, які настають для замовника у разі порушення строків сплати коштів пайової участі, а також підстави та порядок коригування суми пайової участі на індекс інфляції, що не передбачено п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».
З огляду на такі обставини справи та наявну правову регламентацію охоплених спором правовідносин, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що положення вказаного Порядку встановлюють норми права, спрямовані на регулювання як господарських, так і адміністративних відносин між регуляторними органами та суб`єктами господарювання, які є замовниками будівництва. При цьому, коло осіб, стосовно яких застосовується цей Порядок, не є обмеженим та стосується усіх замовників будівництва, які відповідають умовам, що визначені п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».
Верховний Суд підкреслює і те, що зазначений вище Порядок, хоча й прийнятий з метою приведення його у відповідність п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», як про це вказує міська рада, однак не просто дублює ці норми, а на їх підставі та відповідно до них запроваджує детальний механізм регулювання охоплених такими нормами правовідносин щодо пайової участі замовників будівництва на території міста, зокрема у 2020 році, які виникають між такими суб'єктами господарювання та органами місцевого самоврядування, уповноваженими на адміністрування коштів, отриманих від пайової участі, встановлює нові, напряму не визначені у вищевказаному Законі правила поведінки, тобто формує регулятивні механізми й тому має регуляторний вплив на такі відносини.
Висновки: як безпосередньо сам Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста, так і рішення міської ради про внесення до нього змін, у тому числі шляхом викладення його у новій редакції у зв`язку зі змінами до законодавства, належить до регуляторних актів у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
При підготовці, розробленні, розгляді та прийнятті таких актів регуляторний орган (у цьому випадку представницький орган місцевого самоврядування) зобов`язана дотримуватись встановленої нормами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» процедури, враховувати усі передбачені цим Законом принципи та засади забезпечення здійснення державної регуляторної політики, а також не допускати порушення закріплених у цьому ж Законі прав громадян, суб`єктів господарювання, їх об`єднань, наукових установ та консультативно-дорадчих органів у здійсненні державної регуляторної політики.
Ключові слова: межі повноважень міської ради, ознаки регуляторного акта, права замовників будівництва
