Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 31 травня 2023 року
у справі № 464/1961/20
Цивільна юрисдикція
Щодо визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «ПриватБанк» про визнання окремих положень договору недійсними та відшкодування шкоди.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог, зокрема щодо несправедливості умов кредитного договору в частині сплати позичальником на користь банку винагороди і комісії, виходив із того, що позивач ОСОБА_1 був обізнаний з умовами кредитного договору з моменту укладення, тобто з 27 березня 2008 року, тоді як з позовом про визнання окремих положень цього договору недійсними звернувся лише у квітні 2020 року, а відтак пропустив позовну давність, про застосування якої заявив відповідач.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання нікчемними та недійсними з моменту укладення договору умов кредитного договору та повернення ОСОБА_1 незаконно стягнутих з нього коштів скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано АТ КБ «Приватбанк» повернути ОСОБА_1 незаконно стягнуті з нього кошти за надання фінансового інструменту та комісії за резервування ресурсів у розмірі 2 115,11 дол. США з урахуванням безпідставно нарахованих пені та відсотків на цю суму. У задоволенні решти позовних вимог в цій частині відмовлено. Визнано нечинним рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про зняття обтяжень з квартири та повернення оригіналів правовстановлюючих документів на право власності на зазначену квартиру та закрито провадження у справі в цій частині за відсутністю предмету спору.
ОЦІНКА СУДУ
Виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк.
Згідно з статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», наведених у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого положеннями Цивільного процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
ВИСНОВКИ: при вирішенні заяви відповідача про застосування позовної давності суд апеляційної інстанції підставно керувався тим, що протягом строку дії договору позивач добросовісно міг розраховувати на здійснення банком перерахунку сум, які стягнуті без достатніх правових підстав, а тому позовну давність слід рахувати з дати отримання позивачем відповіді від банку щодо законності нарахування йому спірних платежів.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: недійсність кредитного договору, правила обчислення позовної давності, кондикційні зобов'язання
