Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 червня 2025 року
у справі № 200/20336/16-а
Адміністративна юрисдикція
Щодо повноважень органів місцевого самоврядування стосовно затвердження порядків передачі об'єктів (елементів) благоустрою в тимчасове використання не за цільовим призначенням
Фабула справи: Громадська організація «Самозахист підприємців» звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства міської ради та міської ради, в якому просила:
- зобов`язати міську раду скасувати рішення сесії міської ради «Про затвердження Порядку передачі об'єктів (елементів) благоустрою міста в тимчасове використання не за цільовим призначенням при реалізації потреб для об'єктів сфери споживчого ринку та сфери послуг»;
- зобов`язати міську раду скасувати рішення сесії міської ради «Про внесення змін та доповнень до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності »;
- визнати протиправною діяльність КП щодо укладання договорів на використання об'єктів благоустрою не за їх цільовим призначенням при реалізації потреб для об'єктів сфери споживчого ринку та сфери послуг.
Обґрунтовуючи позов, покликалась на те, що чинним законодавством не передбачено встановлення органами місцевого самоврядування порядків передачі об`єктів (елементів) благоустрою в тимчасове використання не за цільовим призначенням.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п.1 рішення сесії міської ради. В решті позовних вимог відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: міська рада покликається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 320/15179/21, від 22.01.2020 у справі № 826/19197/16 щодо застосування положень статті 47 КАС України, у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 160/10310/19 щодо повноважень органу місцевого самоврядування у сфері благоустрою території міста, у постанові Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 9901/20508/19 відповідно до якої визначено, що регуляторний акт є різновидом нормативно-правового акту.
Правова позиція Верховного Суду: повноваження органів місцевого самоврядування на встановлення правил з питань благоустрою території населеного пункту та забезпечення в ньому чистоти і порядку прямо передбачено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» і при цьому віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.
Крім того, ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено перелік робіт, виконання яких на об'єктах благоустрою заборонено.
При цьому, більшість передбачених ст. 16 Закону заборон не є безумовними, а дозволяють виконання тих чи інших робіт у разі дотримання певних умов.
Зокрема, п. 5 ст.16 Закону передбачено, що на об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.
Таким чином, зазначена заборона стосується не всіх випадків встановлення об'єктів зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіосків тощо (які належать до тимчасових споруд), а лише в разі їх самовільного встановлення.
Оскаржуваний у цій справі Порядок під нефункціональним використанням об'єктів благоустрою розуміє виконання на договірних відносинах робіт з улаштування сезонних майданчиків, об'єктів дрібно-роздрібної торгівлі та ресторанного бізнесу, розташування альтанок, бесідок, проведення розважальних заходів, розміщення холодильного обладнання, використання сходів та ґанків, тощо.
Також Порядком передбачено порядок укладання договорів, заходи контролю за їх виконанням та відповідальність за їх порушення.
Висновки: зміст оскаржуваного Порядку вказує на те, що він покликаний забезпечити регулювання правовідносин з виконання на об'єктах благоустрою робіт, не пов`язаних з його функціональним призначенням, та встановлює відповідальність за самовільне виконання таких робіт, що відповідає приписам ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.ст. 10, 14, 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
Враховуючи викладене, висновки щодо відсутності у відповідача повноважень на прийняття оскаржуваного Порядку та скасування з цих підстав оскаржуваного рішення не можна визнати обґрунтованими.
Ключові слова: межі повноважень ОМС, благоустрій міста, встановлення тимчасових споруд, демонтаж тимчасових споруд
