Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 травня 2025 року
у справі № 127/29339/22
Цивільна юрисдикція
Щодо обов'язку власника земельної ділянки, у документації на яку виявлено технічну помилку стосовно меж ділянки, що створює перешкоди в реєстрації суміжної ділянки у Державному земельному кадастрі через накладення меж
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - міська рада, про усунення перешкод у користуванні власністю.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
ОЦІНКА СУДУ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони у справі є суміжними землевласниками, між якими виник спір щодо меж належних їм земельних ділянок. Пред`являючи позов про усунення перешкод у праві користування ОСОБА_1 зазначав про неможливість зареєструвати належну йому земельну ділянку у Державному земельному кадастрі через невідповідність площі та меж земельної ділянки відповідачки, зазначеної у технічній документації та внесеної до Державного земельного кадастру, фактичним межам землекористування та площі належної ОСОБА_2 земельної ділянки.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 391 ЦК України).
Відповідно до частин першої, сьомої, восьмої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
У частині першій статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» зазначено, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.
Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.
ВИСНОВКИ: враховуючи, що спірні правовідносини виникли через наявність некоректних даних Державного земельного кадастру щодо меж належної відповідачці земельної ділянки, невідповідність її фактичним межам, відповідачці необхідно вчинити дії з коригування відомостей про межі належної їй земельної ділянки, усунення відомостей у Державному земельному кадастрі про накладення на земельну ділянку позивача. За відсутності фактичного заволодіння частиною земельної ділянки позивача застосування віндикаційного позову у цих правовідносинах не є доцільним.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист земельних прав, суміжне землекористування, накладення меж земельних ділянок