Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 жовтня 2021 року
у справі № 346/5268/19
Цивільна юрисдикція
Щодо правових наслідків відмови суміжних землекористувачів від підписання акта погодження меж земельних ділянок
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до селищної ради об`єднаної територіальної громади про визнання права шляхом зобов'язання погодити межі між нею, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, зазначивши про це в актах погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що суд не звернув увагу на те, що вона не має можливості отримати технічну документацію без акта погодження меж з усіма сусідами або акту узгоджувальної (земельної) комісії про таке погодження. Неможливість в отриманні технічної документації призводить до неможливості подання всіх документів до селищної ради для затвердження виготовленої технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, що передаються у власність.
Правова позиція Верховного Суду: Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14 (провадження № 14-552цс18) та у справі № 350/67/15 (провадження № 14-652цс18) вказувала про те, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому ст. 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, необхідно вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки, правового значення вони не мають.
У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.
Отже, вирішення питань, пов`язаних із передачею земельної ділянки у власність, належить до повноважень органу місцевого самоврядування, а чинне земельне законодавство не обмежує права на приватизацію земельної ділянки у зв`язку із відмовою суміжного землекористувача від підписання акта погодження меж земельних ділянок.
Висновки: відмова суміжних землекористувачів від підписання акта погодження меж земельних ділянок не порушує прав особи на отримання земельної ділянки у власність і не є перешкодою у проведенні передбачених законом дій, спрямованих на завершення приватизації земельної ділянки.
Ключові слова: способи захисту земельних прав, порядок розгляду земельних спорів, обов'язки власників земельних ділянок, правила добросусідства, підстави набуття права власності на землю
