Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 08 квітня 2026 року
у справі № 607/10858/22
Цивільна юрисдикція
Щодо способів захисту прав одного з подружжя на об'єкт незавершеного будівництва
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила:
- в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя виділити у власність ОСОБА_2: транспортний засіб та стягнути з відповідача на свою користь 31 760,00 грн компенсації вартості 1/2 частини цього транспортного засобу; транспортний засіб та стягнути з відповідача на свою користь 49 462,50 грн компенсації вартості 1/2 частини зазначеного транспортного засобу; транспортний засіб та стягнути з відповідача на свою користь 182 022,00 грн компенсації вартості 1/2 частини цього транспортного засобу;
- визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя незавершений будівництвом житловий будинок загальною площею 392,5 м2, житловою площею 69,2 м2 та в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину цього будинку.
Рішенням суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив.
Постановою апеляційний суд рішення суду першої інстанції змінив у частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя незавершеного будівництвом житлового будинку та його поділу, виклав його мотивувальну частину в редакції своєї постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 щодо спірного об`єкта нерухомості позивачка наголосила, що він має 100 % готовність та експлуатується за призначенням, однак відповідач умисно не вводить його в експлуатацію і не реєструє право власності на нього, що позбавляє її можливості реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу майна.
Звернула увагу на те, що оскільки спірний об'єкт нерухомості повністю готовий до експлуатації, то завершенням його будівництва є лише подання декларації про готовність об'єкта до експлуатації відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2015 року № 750).
Правова позиція Верховного Суду: Велика Палата Верховного Суду розглядає об'єкт незавершеного будівництва як річ особливого роду, щодо якої можливе існування цивільних прав і обов'язків, яка хоча і тяжіє до нерухомого майна за своїми фізичними властивостями, проте не є повноцінним об'єктом нерухомості. Така річ відповідає природному критерію (наявний факт її фізичного спорудження), проте не задовольняє юридичний критерій - відсутній факт введення її в експлуатацію та проведення державної реєстрації речових прав на неї.
Нерухомими речами треба визнавати як повністю завершені, так і не завершені будівництвом об'єкти, право власності на які зареєстроване у встановленому порядку. Будівельні матеріали, вироби та конструкції, що використовуються під час будівництва, є рухомими речами до моменту їх фізичного включення до конструкцій об'єкта будівництва, після чого такі матеріали, вироби та конструкції втрачають свою ідентичність.
Об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва), право власності на який не зареєстровано в установленому для державної реєстрації речових прав на нерухомість порядку, не належить ані до рухомих, ані до нерухомих речей, постаючи як piч sui generis (свого, особливого роду). Така річ може бути об'єктом цивільних прав і обов`язків, у тому числі речових, однак лише як річ особливого роду.
Саме подружжя, споруджуючи житловий будинок, не ідентифікує незавершений будівництвом об'єкт як сукупність будівельних матеріалів і конструкцій тощо, а прагне набути у власність об'єкт нерухомого майна (житло). Незавершення будівництва і невведення об'єкта в експлуатацію не нівелює ці прагнення і очікування, тому законодавець у статті 331 ЦК України передбачив «у разі необхідності» набуття права щодо такого об'єкта.
Тому за обставин, коли співвласник, який не є забудовником і не може здійснити юридично значущі дії щодо введення об'єкта в експлуатацію, прагне захистити свої правомірні очікування щодо набуття права власності на нерухоме майно, - може звернутися до суду та просити визнати за собою право на належну йому частку в об'єкті незавершеного будівництва.
Іншого шляху для захисту своїх прав така особа не має, оскільки є повністю залежною від дій іншого з подружжя (формального забудовника), який своєю чергою діє недобросовісно та не заінтересований у введенні будинку в експлуатацію.
Для застосування висновку про неможливість поділу незавершеного будівництвом будинку та визнання права на будівельні матеріали і конструктивні елементи недостатньо встановити, що об'єкт не введено в експлуатацію. Необхідною кваліфікуючою ознакою є встановлення судом, що до складу відповідного об'єкта входять самочинно збудовані споруди (елементи), які відповідають ознакам, визначеним ч. 1 ст. 376 ЦК України.
Висновки: у випадку, коли об'єкт не має ознак самочинного будівництва, проте не вводиться в експлуатацію з вини одного з подружжя (співвласника-формального забудовника), то суд має право визнати за позивачем право на частку в об'єкті незавершеного будівництва, усунувши невизначеність у правовому режимі відповідної споруди.
Ступінь готовності спорудженого подружжям об`єкта незавершеного будівництва не є кваліфікуючою ознакою для ідентифікації відповідного об`єкта як оборотоздатного та не впливає на можливість застосування такого способу захисту порушеного права, як визнання за одним із подружжя (співвласником) права власності на його частку в спільному майні в порядку його поділу.
Ключові слова: правомірні очікування, будівельні матеріали та конструкції, державна реєстрація речових прав, формальний забудовник, паспорт земельної ділянки
