Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 грудня 2025 року
у справі № 456/5472/21
Цивільна юрисдикція
Щодо неможливості визнання дітей подружжя суб'єктами права спільної сумісної власності на майно подружжя
Фабула справи: ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила суд поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності їх з ОСОБА_2 як колишнього подружжя, а саме квартиру, відступивши від рівності часток у такому майні, а також визнати за нею право власності на 3/4 частини вказаної квартири.
ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, в якій просив ухвалити рішення про визначення за ним 41/42 ідеальних часток у належній йому на праві власності квартирі.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виснував про часткове задоволення первісних та зустрічних позовних вимог та поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя сторін у цій справі, а саме спірної квартири без відступлення від рівності часток у цьому нерухомому майні, визнавши за ОСОБА_5 та ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку квартири за кожним.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 означає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема ст.ст. 57, 60 СК України та Комплексної програми соціальної підтримки у Львівській області учасників АТО та їхніх родин, бійців-добровольців АТО, а також родин Героїв Небесної Сотні на 2018-2020 роки», затвердженої рішенням Львівської обласної ради від 05 грудня 2017 року № 552, і розробленого на її виконання Порядку придбання житла, які покликані забезпечити житлом не лише осіб зазначених у цих документах категорій, але і їхніх родин. Отже, підлягає формуванню висновок Верховного Суду про те, чи може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя майно, придбане за рахунок державної адресної допомоги (субвенції), яка надана за особисті заслуги відповідача для забезпечення житлових прав, у тому числі членів його родини, і розмір якої безпосередньо залежить від кількості членів сім`ї.
Правова позиція Верховного Суду: під час вирішення спорів між подружжям про майно встановленню підлягає обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.
Майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, під час його розподілу ділиться в рівних частках між ними, якщо шлюбним договором або домовленістю не визначено іншого.
У зв`язку з реалізацією Комплексної програми та відповідно до Порядку придбання житла, прийнятим на її виконання, ця Комплексна програма та розроблений на її виконання Порядок придбання житла покликані забезпечити житлом не лише осіб зазначених у них категорій, але і їх родини.
На виконання Комплексної програми ОСОБА_2 призначено адресну допомогу на придбання житла на сім'ю з чотирьох осіб, тобто на дружину ОСОБА_5 та їхніх дітей. Також його дружина ОСОБА_5 під час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири надала згоду на вчинення вказаного правочину та виклала таку згоду у вигляді окремої заяви.
За таких обставин доводи касаційної скарги про необхідність формування висновку Верховного Суду про те, чи може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя майно, придбане за рахунок державної адресної допомоги (субвенції), яка надана за особисті заслуги відповідача для забезпечення житлових прав, у тому числі членів його родини, і розмір якої безпосередньо залежить від кількості членів сім`ї, з урахуванням ст.ст. 57, 60 СК України та Комплексної програми і розробленого на її виконання Порядку придбання житла є безпідставними, тому Верховний Суд не формує відповідний правовий висновок.
Висновки: відповідно до положень СК України та ЦК України діти подружжя не є суб'єктами права спільної сумісної власності на майно подружжя, яке набуто за час перебування у шлюбі.
Ключові слова: правовий режим спільної власності, майнові спори подружжя, порядок поділу майна подружжя
