Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 травня 2025 року
у справі № 757/66880/21-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо права учасників товариства на судовий захист за вимогами визнати поширену в інтернеті інформацію про товариство недостовірною і такою, що завдає шкоди його діловій репутації
Фабула справи: ТОВ «Трансматик», ОСОБА_1, ОСОБА_2 (його учасники) звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3. Просили: визнати інформацію, розміщену власником автомобіля на електронному ресурсі, недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації товариства; зобов'язати засновника електронного ресурсу її спростувати; стягнути з власника автомобіля та засновника електронного ресурсу солідарно відшкодування моральної шкоди на користь учасників товариства.
Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ «Трансматик», ОСОБА_1, ОСОБА_2 стверджують, зокрема, що відсутній висновок Верховного Суду стосовно захисту честі, гідності учасників товариства.
Правова позиція Верховного Суду: честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством (ч. 1 ст. 201 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 94 ЦК України юридична особа має, зокрема, право на недоторканність її ділової репутації; особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом (ч. 1, абз. 1 ч. 6 ст. 277 ЦК України).
Необхідно розмежовувати звернення учасника до суду від свого імені та його звернення від імені товариства. Учасник товариства та товариство не можуть мати права на позов (у матеріальному значенні) з одним і тим самим предметом. Тому звернення учасника товариства з позовом від власного імені не допускається. За протилежного підходу було б можливим ініціювання різних судових процесів щодо одного і того ж предмета, зокрема з метою поставити учасником товариства (або товариством) під сумнів остаточність та правову визначеність ухваленого у справі за участю товариства (або його учасника) судового рішення, яким вирішений спір.
Висновки: поширення інформації виключно про юридичну особу не зумовлює юридичного наслідку для її учасників. Тому останні не мають права на судовий захист за вказаними вимогами.
Ключові слова: способи судово захисту, права юридичних осіб, оціночні судження
