Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 травня 2026 року
у справі № 357/1235/22
Цивільна юрисдикція
Щодо неможливості органу виконавчої влади захищати ділову репутацію від критики медіа у спосіб, передбачений для суб'єктів господарювання, залучених до конкурентної діяльності на ринку
ФАБУЛА СПРАВИ
Державне управління справами (далі - ДУС) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Громадської організації «Стейтвотч», третя особа - Національний природний парк «Синьогора», у якому просило:
визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації ДУС, інформацію, оприлюднену ОСОБА_1 і Громадською організацією «Стейтвотч» (далі - ГО «Стейтвотч») в мережі «Інтернет», а саме про те, що: «…Державна резиденція «Синьогора», яка забезпечує відпочинок вищих посадових осіб, що розташована в карпатському масиві Ґорґани, за період 2017 - півріччя 2021 року отримала збитки на суму 57,7 млн. грн»;
зобов`язати ОСОБА_1 і ГО «Стейтвотч» спростувати поширену ними інформацію про Державну організацію «Резиденція «Синьогора» (далі - ДО «Резиденція «Синьогора»), а саме: «…Державна резиденція «Синьогора» , яка забезпечує відпочинок вищих посадових осіб, що розташована в карпатському масиві Ґорґани, за період 2017 - півріччя 2021 року отримала збитки на суму 57,7 млн. грн», шляхом оприлюднення на інтернет-сайті рішення суду у цій справі у дводенний термін після набуття ним чинності.
Суди розглядали справу неодноразово.
Суд першої інстанції рішенням позов задовольнив.
Апеляційний суд постановою рішення суду першої інстанції змінив у частині визначеного способу спростування інформації, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення у такій редакції: «Зобов`язати ОСОБА_1 і ГО «Стейтвотч» спростувати інформацію про ДО «Резиденція «Синьогора», а саме: «…Державна резиденція «Синьогора», яка забезпечує відпочинок вищих посадових осіб, що розташована в карпатському масиві Ґорґани, за період 2017 - півріччя 2021 року отримала збитки на суму 57,7 млн. грн», шляхом оприлюднення на інтернет-сайті вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі (за виключенням інформації про сторони, що містить конфіденційний характер) у дводенний термін після набрання ним законної сили». В іншій частині рішення суду залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з частиною першою статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
Абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України потрібно тлумачити в контексті змісту частини першої статті 91 ЦК України та частини першої статті 94 ЦК України. Оскільки юридична особа має універсальну правоздатність, їй належить право на ділову репутацію, то для захисту цього права юридична особа може звернутися до суду з вимогою про спростування недостовірної інформації.
під приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.
Відповідно до Положення ДУС є спеціальним державним органом з матеріально-технічного, соціально-побутового та іншого забезпечення діяльності Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України, інших державних органів.
У рішенні від 15 березня 2022 року у справі «ТОВ «Мемо» проти Росії» (OOO Memo v. Russia), заява № 2840/10 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) пояснив, за яких умов доцільно дуже детально розглядати питання щодо того, чи переслідувало оскаржуване втручання легітимну мету «захисту репутації інших осіб» в разі залучення інтересів державного органу. ЄСПЛ також підкреслив, що межі допустимої критики стосовно органу державної влади є ширшими, аніж щодо приватної особи (громадянина) чи навіть політика.
Розглядаючи вказану справу, ЄСПЛ розмежував два типи державних органів: з одного боку, державні підприємства, безпосередньо залучені до економічної діяльності, та, з іншого боку, органи виконавчої влади, наділені державними повноваженнями. Щодо першого ЄСПЛ підкреслив, що публічні або державні підприємства, залучені до конкурентної діяльності на ринку, покликаються на свою хорошу репутацію для залучення клієнтів із метою отримання прибутку. ЄСПЛ нагадав свої попередні висновки, в яких він визнав наявність легітимного «інтересу в захисті комерційного успіху й життєдіяльності компаній в інтересах акціонерів та працівників, а також в інтересах ширшого економічного блага» (рішення ЄСПЛ у справах Steel and Morris v. the United Kingdom, § 94, та Uj v. Hungary, § 22). Проте ці міркування не є застосовними до органу виконавчої влади з державними повноваженнями, що не залучений як такий до економічної діяльності безпосередньо, а фінансований платниками податків та функціонує для служіння суспільству. З огляду на роль такого органу в демократичному суспільстві його інтереси щодо підтримки хорошої репутації відрізняються від репутаційних інтересів фізичних та юридичних осіб, як приватних, так і державних, які конкурують на ринку. Зокрема, інтереси державного органу невід`ємні від необхідності запобігати зловживанню владою чи корупції на державній службі, піддаючи свою діяльність ретельному контролю, з огляду не лише законодавчої чи судової гілок влади, а й суспільства. Тому захист органу виконавчої влади від критики ЗМІ міг би суперечити цій меті, оскільки це могло серйозно обмежити свободу ЗМІ. Те, що виконавчі органи влади можуть ініціювати дифамаційне провадження проти представників ЗМІ, поклало б на них надмірний і непропорційний тягар та могло би мати стримувальний ефект (рішення ЄСПЛ у справах Dyuldin and Kislov v. Russia, § 43; Radio Twist a.s. v. Slovakia, § 53).
ВИСНОВКИ: суди попередніх інстанцій не врахували, що з огляду на специфіку державного органу, спори про дифамацію, порушені від імені юридичної особи, яка здійснює державну владу, не можуть вважатися такими, що переслідують законну мету захисту репутації інших осіб у контексті пункту 2 статті 10 Конвенції, а тому дійшли помилкового висновку про обґрунтованість вимог позову.
ДУС є спеціальним державним органом, який є головним розпорядником бюджетних коштів.
Оприлюднена інформація, яка є предметом спору стосувалася ДО «Резиденція «Синьогора».
Саме по собі фінансування позивачем іншої юридичної особи (установи), покладення певних управлінських функцій щодо цієї особи, не є підставою для висновку, що оспорювана інформація порушує його немайнові права (принижує його ділову репутацію як суб`єкта господарювання).
КЛЮЧОВІ СЛОВА: дифамаційні спори, особисті немайнові права юридичної особи, критика діяльності органів державної влади
