Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 липня 2026 року
у справі № 761/4471/24
Цивільна юрисдикція
Щодо неправомірного використання імені підозрюваної та обвинуваченої особи до набрання законної сили обвинувальним вироком суду
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України про захист честі, гідності та ділової репутації.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1. Зобов`язано Службу безпеки України видалити зі статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_12», яка розміщена на веб-сайті Служби безпеки України, зокрема, з речення «Служба безпеки зібрала доказову базу на власника одного з найбільших алкогольних холдингів України ОСОБА_1, який підозрюється у фінансуванні збройної агресії рф» та з назви статті, інформацію, яка порушує право на використання імені ОСОБА_1 , розміщену за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_8, на сторінці Служби безпеки України в Телеграм-каналі ІНФОРМАЦІЯ_5 та на сторінці Служби безпеки України в Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 яка дає можливість ідентифікувати позивача, а саме зазначення його імені - « ОСОБА_1 » та зобов`язано Службу безпеки України видалити зі своїх сторінок в мережі Інтернет у Телеграм та Facebook за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 фотозображення ОСОБА_1. У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У цій справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті Служби безпеки України ІНФОРМАЦІЯ_6 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 була опублікована інформація під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_12 » наступного змісту:
«Служба безпеки зібрала доказову базу на власника одного з найбільших алкогольних холдингів України ОСОБА_1 , який підозрюється у фінансуванні збройної агресії рф.
За даними слідства, незважаючи на повномасштабне вторгнення, його компанії продовжили вести бізнес із країною-агресором.
Встановлено, що протягом 2022 року лише у вигляді сплати податків і зборів підпорядковані йому підприємства перерахували до бюджету рф близько 6 млрд у гривневому еквіваленті.
Задокументовано, що підприємства фігуранта, розташовані на території чотирьох країн Центральної Азії та Південного Кавказу, закуповували в росії промислові обсяги спирту та іншу супутню продукцію.
Під час обшуків в офісних приміщеннях холдингу в Україні виявлено документи та інші речові докази незаконної діяльності на користь країни-агресора.
На підставі зібраних доказів слідчі Служби безпеки повідомили про підозру ОСОБА_1 та ще 6 топменеджерам його компаній за ч. 2 ст. 28, ст. 111-2 Кримінального кодексу України (пособництво державі-агресору, вчинене за попередньою змовою групою осіб).
Вирішується питання про накладення арешту на їх приватне і корпоративне майно для передачі в управління АРМА.
Розслідування проводили за процесуального керівництва Київської обласної прокуратури.
Така сама за змістом інформація розміщена на Телеграм-каналі Служби безпеки України за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 та на сторінці СБУ в Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Телеграм каналі Служби безпеки України та на сторінці Служби безпеки України в Facebook разом з інформацією розміщено фото ОСОБА_1 з надписом «ПІДОЗРА».
ІНФОРМАЦІЯ_1 аналогічна інформація розповсюджена на веб-сайті «Україна кримінальна» ІНФОРМАЦІЯ_11 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_15».
Мотивація касаційної скарги: Служба безпеки України стверджує, що апеляційний суд не врахував відсутність підстав для застосування положень частини четвертої статті 296 ЦК України, оскільки позивач у сенсі Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя є публічною особою, а тому свідомо відкритий для прискіпливого контролю за його особою як з боку активістів так і пересічних громадян.
Посилається на те, що оскільки ОСОБА_1 є публічною особою, його фотозображення знаходяться у відкритому доступі, на сторінках у соціальних мережах розміщені без обмеження кола користувачів, він постійно бере участь у різних заходах публічного характеру, використання його фотозображення є правомірним.
Правова позиція Верховного Суду: згідно зі статтею 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
Частиною четвертою статті 296 ЦК України передбачено, що ім'я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.
Зазначене положення є похідним від гарантованої частиною першою статті 62 Конституції України презумпції невинуватості, яка передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Корбан проти України» від 04 липня 2019 року зазначено, що частина друга статті 6 Конвенції не дозволяє посадовим особам оголошувати особу винною до засудження цієї особи судом. Посадові особи повинні повідомляти громадськість про кримінальні розслідування шляхом, наприклад, інформування про підозри, затримання та зізнання, якщо вони роблять це обережно. Має значення обране ними формулювання (див.: рішення ЄСПЛ у справі «Турьєв проти росії» від 11 жовтня 2016 року (пункт 19)).
Як наголошує ЄСПЛ, вагоме розрізнення має проводитися між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (див.: рішення ЄСПЛ у справах «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року (пункти 54, 56); у справі «Нештяк проти Словаччини» від 27 лютого 2007 року (пункти 88-89)).
Аналогічне визначення презумпції невинуватості наведено у рішенні ЄСПЛ у справі «Шагін проти України» від 10 грудня 2009 року, в якому наголошено на тому, як важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи, порушеної проти особи, та визнання її винною у вчиненні того чи іншого злочину (див.: рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року (пункт 41)).
Наявність суспільного інтересу не виключає необхідності дотримання норм частини четвертої статті 296 ЦК України, оскільки цивільним законодавством встановлено заборону не на поширення інформації про кримінальні провадження, яка може бути предметом суспільного інтересу, а саме на використання імені обвинуваченої особи до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї при поширенні цієї інформації. Більше того, частиною сьомою статті 296 ЦК України передбачено можливість використання початкової літери прізвища фізичної особи у засобах масової інформації, літературних творах, і це не є порушенням її права.
Висновки: предметом позову у цій справі є, зокрема, захист особистого немайнового права на використання імені, яке охороняється відповідно до частини четвертої статті 296 ЦК України. При цьому порушення прямої законодавчої заборони на використання імені підозрюваної чи обвинуваченої особи до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї не може тлумачитися як критика у засобах масової інформації чи висвітлення її слів та вчинків, про що йдеться у положеннях згаданої декларації, зважаючи і на те, що відповідач не наділений правовим статусом засобу масової інформації.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд, погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, вважає, що зазначення імені позивача у публікації на офіційному сайті відповідача, сторінці Служби безпеки України в Facebook і Телеграм-каналі до набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього є порушенням положень частини четвертої статті 296 ЦК України незалежно від того, чи є така особа публічною.
Ключові слова: захист особистих немайнових прав, дифамаційні спори, порушення презумпції невинуватості
