Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 березня 2026 року
у справі № 752/12813/19
Цивільна юрисдикція
Щодо вирішення судами питання про визнання поширеної інформації недостовірною
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «Інтернет Інвест», ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) про спростування поширених засобами масової інформації недостовірних відомостей.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції в оскарженій частині скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) про спростування поширених засобом масової інформації недостовірних відомостей відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). У будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.
Інформація у відео сюжеті, що стосується дорожньо-транспортної пригоди, поширена позивачем ІНФОРМАЦІЯ_8, з урахуванням характеру і форми поданої журналістами інформації, стилістичних форм, посилань на джерела (свідків і працівників поліції) та коментарів, повною мірою відповідає праву медіа на поширення інформації, інтересу суспільства знати та реагувати на таку інформацію, а також критеріям оціночного судження, а тому така інформація не підлягає спростуванню.
Посилання позивача у позові на те що інформація про нього, як про адвоката, подана у негативній та образливій формі, чи з метою того, щоб принизити його як адвоката - не знаходить свого підтвердження.
Слід звернути увагу на те, що при висвітленні обставин дорожньо-транспортної пригоди журналістка неодноразово посилалася на слова очевидців або ж працівників органів поліції, які були присутні на місці події. Наводячи пряму мову зазначених осіб у вигляді коментарів, ОСОБА_3 виокремлювала факти від власних оціночних суджень, надавала альтернативні джерела інформації, свої коментарі та пояснення з приводу обставин та наслідків ДТП.
З урахуванням зазначеного, слід погодитися із загалом правильними висновками апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки, обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 навів у тексті позовної заяви окремі фрази та висловлювання журналістів загальнонаціонального телевізійного каналу під час репортажу щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за його участю, проте, формулюючи самі вимоги про визнання інформації недостовірною та її спростування, не навів конкретних висловлювань або фрагментів, які містять недостовірну та таку, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію. Водночас, висловлювання, які наведені у описовій частині позовної заяви, здійснені журналістами у дещо провокативній формі, але у межах добросовісної діяльності медіа, з метою повідомлення інформації, яка становить суспільний інтерес (відповідні порушення правил дорожнього руху, смертність та інші негативні наслідки ДТП).
ВИСНОВКИ: вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: дифамаційні спори, свобода медіа, недостовірність інформації
