Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 липня 2025 року
у справі № 570/2752/23
Цивільна юрисдикція
Щодо неналежного способу захисту прав за позовом про визнання нікчемного заповіту недійсним
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус міського нотаріального округу, про визнання заповіту недійсним.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано; позов ОСОБА_1 задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (абзац 1 частини другої статті 1247 ЦК України).
Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (частина перша статті 1257 ЦК України).
Непідписання заповіту заповідачем свідчить, що заповіт складено з порушенням вимог щодо його форми, та, відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України, це має наслідком його нікчемність.
Визнання недійсним нікчемного правочину чи встановлення нікчемності правочину не є належним способом захисту права чи інтересу. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
ВИСНОВКИ: позовна вимога про визнання нікчемного заповіту недійсним не є належним способом захисту прав і підстави для кваліфікації заповіту як нікчемного відсутні.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: недійсність правочинів, спадкування за заповітом, вимоги до заповіту, способи судового захисту
