Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 березня 2025 року
у справі № 757/25182/23-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо можливості стягнення грошової компенсації моральної шкоди на користь особи, за конституційною скаргою якої Конституційний Суд України визнав повністю чи в окремій частині закон таким, що не відповідає Конституції України
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Держави України в особі Міністерства юстиції України про компенсацію моральної шкоди.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Положення частини третьої статті 152 Конституції України містять посилання на те, що саме законом має визначатися порядок та умови грошової компенсації моральної шкоди. Втім, з 1996 року по 2025 рік (тобто протягом 29 років) такий закон парламентом не прийнято, незважаючи на те, що Конституційний Суд України періодично нагадував про наявність такого позитивного обов'язку в держави (див.: абзац третій пункту 3.3. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009, абзац четвертий і п`ятий пункту 7 мотивувальної частини Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 21 липня 2021 року № 4-р(II)/2021)).
З урахуванням внесення змін до Конституції та запровадження конституційної скарги окремий закон, який мав би врегулювати відносини щодо компенсації шкоди, завданої неконституційним законом, вочевидь розрахований на компенсацію шкоди, завданої особам, які не зверталися з конституційною скаргою, а не відносини щодо компенсації шкоди особі, за конституційною скаргою якої Конституційний Суд України визнав повністю чи в окремій частині закон таким, що не відповідає Конституції України. Тому відмінною є ситуація за обставин, коли за конституційною скаргою особи та у зв`язку з встановленням порушенням її права рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційними положення закону, застосованого щодо неї. В цьому випадку заперечення права на компенсацію моральної шкоди такій особі суперечить здоровому глузду та справедливості.
Стаття 1175 ЦК України не може бути застосованою за аналогією закону чи аналогією права, оскільки вказана норма регламентує відшкодування шкоди, завданої нормативно-правовим актом, що був визнаний незаконним і скасований, а не законом, визнаним неконституційним.
ВИСНОВКИ: позивач (особа, за конституційною скаргою якої Конституційний Суд України визнав неконституційним повністю чи в окремій частині закон таким, що не відповідає Конституції України) має право на грошову компенсацію моральної шкоди Державою Україною на підставі статті 23 ЦК України.
Законом не передбачений розмір компенсації моральної шкоди або порядок її обчислення у спірних правовідносинах між державою та фізичною особою, які мають бути максимально визначеними, тому з урахуванням принципів розумності та справедливості касаційний суд вважає, що мінімальний розмір грошової компенсації моральної шкоди, яка завдана фізичній особі застосуванням до неї положення закону, визнаного неконституційним рішенням Конституційного Суду України, ухваленого за конституційною скаргою цієї особи та у зв`язку з встановленням порушенням її прав, має визначатися у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати, який діє на час ухвалення судового рішення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: деліктні спори, компенсація немайнової шкоди, підстави відшкодування моральної шкоди
