Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 31 липня 2025 року
у справі № 646/3927/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо розмежування колабораційної діяльності (ч. 4 ст. 111-1 КК України) та пособництва державі-агресору (ч. 1 ст. 111-2 КК України)
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням функцій держави, місцевого самоврядування та на державних підприємствах залізничного транспорту України на строк 12 років та з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_7 зараховано у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з моменту його фактичного затримання, а саме: з 22 лютого 2022 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Апеляційний суд ухвалою вирок місцевого щодо ОСОБА_7 залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Частиною 4 ст. 111-1 КК України передбачена відповідальність за передачу матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 не мав статусу підприємця, не займався господарською діяльністю на окупованій території, не мав матеріальних ресурсів у своєму володінні та користуванні. Напроти, він передавав матеріальні ресурси, що належали державному підприємству «Укрзалізниця» (самі стаціонарні ємності, дизельне паливо, що в них зберігалося; мастило та вугілля) представникам збройних формувань держави-агресора, виконував рішення держави-агресора та її окупаційної адміністрації.
З огляду на наведене, дії ОСОБА_7 були правильно кваліфіковані судом першої інстанції за ч. 1 ст. 111-2 КК України, оскільки останній сприяв збройним формуванням держави-агресора шляхом передачі матеріальних ресурсів, що належали державному підприємству «Укрзалізниця». Це пособництво передбачало свідоме виконання дій, спрямованих на підтримку військової діяльності агресора, що спричиняло шкоду обороноздатності та національній безпеці України.
ВИСНОВКИ: для розмежування колабораційної діяльності (ч. 4 ст. 111-1 КК України) та пособництва державі-агресору (ч. 1 ст. 111-2 КК України) має значення, кому належали матеріальні ресурси, що передавалися створеним на тимчасово окупованій території збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора. Частина 4 ст.111-1 КК України передбачає відповідальність за передачу матеріальних ресурсів, якими особа безпосередньо володіє або користується. Це означає, що така особа має реальну можливість контролювати або використовувати ці ресурси. Натомість ст. 111-2 КК України охоплює передачу матеріальних ресурсів, які не перебувають у безпосередньому володінні або користуванні особи, тобто передача ресурсів, що належать іншим особам чи організаціям, або є у загальному обігу, але особа безпосередньо не має над ними контролю.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти основ національної безпеки, кваліфікація державної зради, кваліфікація колабораційної діяльності
