Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 липня 2025 року
у справі № 212/1970/18
Кримінальна юрисдикція
Щодо умови врахування судом добровільного відшкодування шкоди як обставини, що пом'якшує покарання
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 2 роки.
На підставі статей 52, 54 КК ухвалено позбавити ОСОБА_7 спеціального звання - старшого сержанта поліції.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції змінено в частині стягнення на користь держави судових витрат. В іншій частині вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 залишено без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме виправленню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
Разом з тим з огляду на дискреційні повноваження суд також вправі призначити покарання, нижче від мінімальної межі, передбаченої санкцією відповідної статті, або звільнити особу від відбування призначеного покарання з випробуванням за наявності для цього підстав.
Поняття суддівського (судового) розсуду або судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду під час призначення покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції, принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оцінюючі поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст. 66, ст. 67 КК), визначенні «інші обставини справи» або ж «інші обставини кримінального провадження», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК, тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.
ВИСНОВКИ: добровільне відшкодування шкоди суд може врахувати як обставину, що у розумінні ст. 66 КК пом'якшує покарання обвинуваченій особі, лише тоді, коли ця обставина з наведенням відповідних доказів (у тому числі письмових) буде підтверджена перед судами (як першої, так і апеляційної інстанцій) в ході розгляду кримінального провадження, але до часу набрання обвинувального вироку суду законної сили.
Добровільне відшкодування шкоди після набрання обвинувального вироку законної сили є фактично його виконанням у порядку розділу VIII КПК та в даному випадку є обов`язком обвинуваченого, а не його правом, оскільки невиконання вироку в частині відшкодування заподіяної злочином шкоди для особи, на яку такий обов'язок покладений, може мати негативні наслідки аж до притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила призначення покарання, службові злочини, завдана злочином шкода
