Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 липня 2025 року
у справі № 212/1970/18[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо відсутності у діях обвинуваченого щирого каяття
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 2 роки.
На підставі статей 52, 54 КК ухвалено позбавити ОСОБА_7 спеціального звання - старшого сержанта поліції.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції змінено в частині стягнення на користь держави судових витрат. В іншій частині вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 залишено без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Перевіряючи доводи потерпілого, колегія суддів погоджується з висновками місцевого та апеляційного судів в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та вважає, що таке покарання у даному конкретному випадку відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення, справедливим та таким, що не суперечить положенням статей 50, 65 КК.
Таке покарання відповідає характеру та обставинам злочинної поведінки засудженого, який умисно, протиправно вчинив насильство щодо іншої людини, явно перевищуючи надані йому службою повноваження, хоча на момент вчинення вказаних дій був працівником правоохоронного органу, отже був наділений функціями та обов'язками захищати й охороняти життя, права і свободи громадян.
Тобто, відверто нехтуючи усталеними у суспільстві моральними нормами поведінки, а також всупереч службі, грубо порушуючи основоположні правові засади, гарантовані Конституцією України, зокрема таку, як право на особисту недоторканність, ОСОБА_7 вчинив умисний злочин, який відповідно до положень ст. 12 КК належить до категорії тяжких.
ВИСНОВКИ: з матеріалів кримінального провадження вбачається, що як у суді першої інстанції, так само і в суді апеляційної інстанції ОСОБА_7 своєї винуватості не визнавав, не каявся, вказуючи, що незаконних дій стосовно потерпілого він не вчиняв, тілесних ушкоджень не заподіював.
Тобто послідовна позиція засудженого під час розгляду кримінального провадження свідчить про те, що ОСОБА_7 не усвідомив протиправності своїх дій та їх наслідків, та, відповідно, не зробив належних висновків, що не дає колегії суддів підстав вважати про наявність у нього щирого каяття.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила призначення покарання, службові злочини, завдана злочином шкода
