Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 08 травня 2025 року
у справі № 636/5272/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо застосування до положень ст. 75 КК України приписів ст. 69-1 цього Кодексу
Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 засуджено ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання із іспитовим строком 3 роки.
Ухвалою апеляційного суду вирок змінено, на підставі ст. 69-1 КК України призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та згідно зі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.
Мотивація касаційної скарги: захисник, указуючи на положення ч. 1 ст. 69-1, ч. 4 ст. 75 КК України, вважає, що наведене свідчить про можливість визначення ОСОБА_7 іспитового строку не більше як на 2 роки.
Правова позиція Верховного Суду: питання щодо покарання та його призначення врегульовано розділами Х-ХІ КК (ст.ст.50-73 цього Кодексу).
Види покарань чітко врегульовані ст. 51 КК України.
Положення ст. 69-1 КК України регламентують строк або розмір покарання, який, з урахуванням наведених у цій статті обставин, не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Водночас питання про звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням врегульовано розділом ХІІ КК (ст.ст.74-87 цього Кодексу).
Ч. 4 ст. 75 КК України передбачено, що іспитовий строк установлюється судом тривалістю від 1 до 3 років.
Таким чином, законодавець чітко відмежовує поняття інституту призначення покарання від поняття інституту звільнення від відбування вже призначеного покарання, які не ототожнюються та врегульовуються різними нормами закону України про кримінальну відповідальність.
Висновки: відсутні підстави для висновку про те, що до положень ст. 75 КК України можуть застосовуватися приписи ст. 69-1 цього Кодексу, а отже, і про можливість визначення іспитового строку не більше як на 2 роки.
Ключові слова: судова дискреція, умови пом’якшення покарання, врахування позитивної характеристики, визначення розміру покарання
