Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 липня 2025 року
у справі № 686/13251/22[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо наявності у діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 засуджено за ст. 110 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна, яке є її власністю.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Суд прийшов до обґрунтованого висновку, що вказані докази у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_6, будучи представником влади - депутатом Державної Думи Федеральних Зборів РФ, безпосередньо взяла участь у засіданні Державної Думи 15 лютого 2022 року, де підтримала та проголосувала за постанову щодо звернення до президента РФ з проханням розглянути питання про визнання РФ самопроголошених ДНР та ЛНР як самостійних, суверенних і незалежних держав. У подальшому 22 лютого 2022 року депутат Державної Думи Федеральних зборів РФ ОСОБА_6 взяла участь у засіданні Державної Думи, де підтримала ратифікацію договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою ДНР та договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою ЛНР.
Ці рішення Державної Думи Федеральних Зборів РФ були частиною злочинного плану, а самі факти їх існування використовувалися при створенні приводів для ескалації воєнного конфлікту та були спробою виправдання агресії перед громадянами РФ і світовою спільнотою. У подальшому такі дії депутатів Державної Думи, зокрема ОСОБА_6 , призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
При цьому, обставина того, що ОСОБА_6 висловлювала свою політичну волю, за встановлених судом обставин, не виключає можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, як про це зазначає захисник у касаційній скарзі, а тому такі доводи її касаційної скарги є необґрунтованими.
Судом встановлено, що дії ОСОБА_6 призвели до тяжких наслідків, що є загальновідомим фактом, який випливає з численних свідчень про загибель людей, спричинену незаконним вторгненням збройних сил РФ в Україну, та факт настання тяжких наслідків, які настали в результаті такого вторгнення, а також окупація значної частини території України та додатково доводиться дослідженими у судовому засіданні вироками судів України, якими встановлено факти воєнних злочинів, вчинених військовослужбовцями ЗС РФ на території України, наслідком яких є загибель людей, у тому числі цивільних осіб.
За таких обставин, судом поза розумним сумнівом доведено, що ОСОБА_6 , будучи представником влади, за попередньою змовою групою осіб, вчинила умисні дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, які призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ст. 110 ч. 3 КК України, а тому доводи касаційної скарги щодо про те, що у вироку не обґрунтовано те, що ОСОБА_6 діяла як представник влади є безпідставними. При цьому, судом першої інстанції проаналізовано кримінально-процесуальне законодавство на предмет наявності у ОСОБА_6 дипломатичного імунітету, який би унеможливлював розгляд вказаного кримінального провадження судом, однак такого не встановлено.
ВИСНОВКИ: відсутність у обвинувальному акті інформації про потерпілих осіб у цьому кримінальному провадженні не впливає, не виключає та не спростовує встановлених судом обставин щодо наслідків від дій обвинуваченої, яка вчинила злочин, передбачений ст. 110 ч. 3 КК України.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти основ національної безпеки, посягання на територіальну цілісність і недоторканність, захист національної безпеки
