Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 липня 2025 року
у справі № 456/3974/22
Цивільна юрисдикція
Щодо правових наслідків реєстрації майна, набутого під час шлюбу, на одного з подружжя
ФАБУЛА СПРАВИ
Неповнолітня ОСОБА_1, в інтересах якої діє законний представник (матір) - ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до районної військової адміністрації та ОСОБА_3 про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право особистої власності на нерухоме майно та визнання права на спадщину.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до статті 100 ЦК УРСР в особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.
Статтею 101 ЦК УРСР визначено, що в особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або частина його).
У подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей може бути тільки один жилий будинок (або частина його), що належить на праві особистої власності одному з них або є в їх спільній власності.
Згідно із статтею 22 КпШС України (тут і далі, в редакції, чинній на час будівництва спірного житлового будинку) передбачено, що майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
В разі поділу майна, яке є спільною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними (стаття 28 КпШС України).
Відповідно до частини першої статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу (стаття 525 ЦК УРСР).
Згідно з статтею 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Апеляційний судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на 1/2 частину спірного домоволодіння. Спадщину прийняли чоловік (ОСОБА_4) та син спадкодавця (ОСОБА_6), шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, і їх частки у спадщині є рівними (по 1/4 частині спірного домоволодіння).
Отже, реєстрація права власності на спірний будинок лише за ОСОБА_4, не свідчить про те, що він був його одноосібним власником, оскільки така реєстрація сама по собі не може припинити право власності іншого із подружжя (ОСОБА_5), яке вона набула у 1975 році, а також право на спадщину (1/4 частину спірного домоволодіння) ОСОБА_6, яке відповідно до положень статті 548 ЦК УРСР належало йому з 1993 року, тобто з моменту відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5.
ВИСНОВКИ: сама по собі реєстрація майна, набутого під час шлюбу, на одного з подружжя, не змінює його статусу спільної сумісної власності. Це означає, що таке майно належить обом із подружжя, незалежно від того, на кого з них зареєстроване право власності.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок спадкування, правовий режим спільного майна, майно подружжя
