Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 вересня 2025 року
у справі № 640/3165/22
Адміністративна юрисдикція
Щодо самовільного встановленням огорож, воріт та інших елементів благоустрою, що обмежують доступ до вулиць, доріг, набережних чи інших територій загального користування, пріоритетним є дотримання принципу відкритого і вільного доступу громадян до таких об`єктів
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА), Департаменту територіального контролю (далі - Департамент), Комунального підприємства "Київблагоустрій" (далі - КП "Київблагоустрій"), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність КМДА, Департаменту та КП "Київблагоустрій" щодо невжиття заходів стосовно демонтажу самовільно встановлених воріт;
- зобов`язати Департамент та КП "Київблагоустрій" невідкладно здійснити демонтаж воріт, що перекрили в'їзд;
- стягнути солідарно із КМДА, Департаменту та КП "Київблагоустрій" 1 млн грн на відшкодування моральної шкоди.
Окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, задовольнив частково позов:
- визнав протиправною бездіяльність;
- зобов`язав Департамент та КП "Київблагоустрій" здійснити демонтаж воріт, що перекрили в'їзд;
- стягнув із КМДА, Департаменту та КП "Київблагоустрій" на користь ОСОБА_1 по 10 тис. грн з кожного на відшкодування моральної шкоди, та по 1 760,00 грн з кожного на відшкодування сплати судового збору.
Мотивація касаційної скарги: Департамент покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування п. 13.3.2 Розділу 13 Правил 1051/1051 у подібних правовідносинах у питанні зобов`язання суб`єкта владних повноважень здійснити демонтаж, коли у законодавстві не встановлено строк надання доручення на демонтаж та строк проведення демонтажу елементів благоустрою.
Правова позиція Верховного Суду: виконавчі органи сільських, селищних, міських рад наділені повноваженнями здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів (п. 5 ч. 2 ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").
Елементи благоустрою (в тому числі малі архітектурні форми, тимчасові споруди тощо) розміщуються на території об'єктів благоустрою на підставі рішень, прийнятих власниками (органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законодавством та правилами благоустрою території населеного пункту (ч. 1 ст. 21 Закону).
Огорожі, ворота, ґрати належать до малих архітектурних форм відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону.
У разі виявлення самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм Департамент та КП "Київблагоустрій" відповідно до п. 13.3.1 Правил № 1051/1051 вносять припис його власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення)) з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до абзаців другого і третього цього підпункту. Малі архітектурні форми мають бути демонтовані протягом трьох днів з моменту отримання припису.
У разі якщо власники (користувачі або особи, які здійснили розміщення (встановлення)) малої архітектурної форми не здійснили демонтаж в строки, зазначені в приписі, Департамент, районні в місті Києві державні адміністрації вживають заходів щодо демонтажу самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми (п. 13.3.2 Правил № 1051/1051).
Уповноважені працівники Департаменту територіального контролю міста Києва відповідно до п. 19.2.1 розділу XIX Правил № 1051/1051 мають право вносити приписи з вимогою усунення порушень Закону № 2807-IV і цих Правил, складати протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 152 КУпАП.
Межі дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень закінчуються там, де починається його прямий обов`язок, встановлений законодавством. У спірних правовідносинах, після встановлення факту самовільного розміщення елемента благоустрою та невиконання припису про його усунення, у відповідачів виник прямий обов`язок вжиття заходів щодо демонтажу (п. 13.3.2 Правил № 1051/1051).
Дискреція суб`єктів владних повноважень могла стосуватися організаційних аспектів (визначення конкретної дати, залучення техніки), але вона не поширювалася на вирішення питання, чи здійснювати демонтаж взагалі. Нездатність подолати організаційні перешкоди, зокрема опір третіх осіб (для чого передбачено механізм залучення поліції), є свідченням неналежного виконання обов`язку, а не правомірною реалізацією дискреційних повноважень.
Тривалість бездіяльності понад чотири роки суперечить вимогам невідкладності, встановленим п.п. 3.1, 3.2 рішення Київської міської ради № 317/1182, та обґрунтовано визнано судами попередніх інстанцій протиправною, оскільки не відповідає критеріям своєчасності та ефективності захисту прав громадян.
Виконавчі органи місцевих рад та їх підрозділи відіграють ключову роль у забезпеченні благоустрою, зокрема шляхом здійснення примусового демонтажу самовільно розміщених тимчасових споруд.
Висновки: у правовідносинах, пов'язаних із самовільним встановленням огорож, воріт та інших елементів благоустрою, що обмежують доступ до вулиць, доріг, набережних чи інших територій загального користування, пріоритетним є дотримання принципу відкритого і вільного доступу громадян до таких об`єктів. Обмеження доступу на землях комунальної або державної власності суперечить ст.ст. 13 та 19 Конституції України, порушує права окремих осіб і суспільні інтереси, а також створює ризик формування практики системних порушень з боку приватних осіб, забудовників та об'єднань громадян.
Ключові слова: забезпечення благоустрою, зволікання з прийняттям рішення, обмеження доступу до майна, умови демонтажу воріт
