Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 вересня 2025 року
у справі № 990SСGС/22/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо наявності у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пп. «а» п. 1 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулась до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просить скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді міського суду ОСОБА_1».
ОЦІНКА СУДУ
Аналіз змісту зазначеної норми дає підстави для висновку, що дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон про судоустрій), полягає в істотному порушенні суддею норм процесуального права, яке має один з трьох таких наслідків:
- незаконна відмова в доступі до правосуддя;
- унеможливлення реалізації процесуальних прав або виконання обов'язків учасниками процесу;
- порушення правил юрисдикції або складу суду.
Таким чином, ця норма передбачає три самостійних склади дисциплінарних проступків, кожен з яких пов`язаний з істотним порушенням процесуального закону, що призводить до одного з вказаних вище наслідків.
Поняття істотного порушення норм процесуального права для кваліфікації дисциплінарного правопорушення є оціночним та не має формально визначених у законі ознак для його відмежування від інших (неістотних) порушень. Таке порушення повинне стосуватися очевидних та зрозумілих за змістом вимог процесуального закону, які у правозастосуванні не викликають складності під час їх тлумачення.
До того ж зазначеною правовою нормою встановлено, що істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя має бути умисним або вчиненим унаслідок недбалості.
За приписами частини другої статті 106 Закону про судоустрій скасування або зміна судового рішення саме собою не є підставою для дисциплінарної відповідальності судді, якщо воно не зумовлене умисним порушенням закону або неналежним виконанням ним службових обов`язків.
За положеннями КПК, обвинувальний акт є процесуальним документом, який складається слідчим або прокурором, затверджується прокурором і повинен відповідати вимогам статті 291 КПК.
Після надходження обвинувального акта суд має призначити підготовче засідання, в якому бере участь прокурор та інші учасники. Завданням підготовчого провадження є перевірка наявності підстав для призначення судового розгляду, а за певних умов - ухвалення судового рішення по суті провадження. Порядок проведення підготовчого судового засідання та перелік рішень, які суд має право ухвалити в підготовчому судовому засіданні, наведені у статті 314 КПК.
Одне з процесуальних повноважень суду на цій стадії є повернення обвинувального акта прокурору у разі його невідповідності вимогам КПК.
ВИСНОВКИ: у цій справі ВРП і її дисциплінарний орган встановили системність дій судді, яка повертала обвинувальні акти прокурору за відсутності встановлених законом підстав, та, незважаючи на скасування судом апеляційної інстанції постановлених нею ухвал, продовжила повертати обвинувальні акти з таких самих підстав, а тому дійшли правильного висновку, що вказані дії суддя вчиняла свідомо, з метою ухилення від розгляду зазначених кримінальних проваджень.
Отже, дисциплінарний орган обґрунтовано дійшов висновку, що дії судді під час розгляду справ свідчать про умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію процесуальних прав учасниками проваджень наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а отже, утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону про судоустрій.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: відповідальність суддів, порядок повернення обвинувального акта, порушення норм процесуального права
