Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 квітня 2026 року
у справі № 990/5/25
Адміністративна юрисдикція
Щодо можливості притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за несвоєчасне подання декларації доброчесності
Фабула справи: ОСОБА_1 направив до КАС ВС як суду першої інстанції позов до ВРП, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - КДКП, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ВРП.
КАС ВС рішенням позов задовольнив.
Мотивація апеляційної скарги: ВРП вказує, що за усталеною практикою як КДКП, так і ВРП до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, в чесності та непідкупності органів прокуратури, відноситься, зокрема, неподання або несвоєчасне подання прокурором без поважних причин декларації доброчесності.
Правова позиція Верховного Суду: п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Конституційний Суд України виснував, що виключно законами України мають врегульовуватись підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. Конституція України заборонила врегульовувати зазначені питання підзаконними нормативно-правовими актами.
Під діями та бездіяльністю, які порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, законодавець розуміє не будь-яке порушення прокурором службових обов'язків чи службової дисципліни, а саме такі діяння, які за своїм морально-етичним змістом та наслідками є такими, що підривають авторитет прокуратури та викликають обґрунтовані сумніви у відповідності прокурора як представника влади займаній посаді.
Натомість неподання чи несвоєчасне подання декларації доброчесності прокурора за своїм змістом має формальний характер та свідчить про недотримання прокурором встановлених законодавцем процедурних правил. За обставин відсутності доказів подання прокурором недостовірних відомостей, умисного приховування певної інформації чи вчинення інших дій, що свідчать саме про недоброчесність такого прокурора, саме по собі порушення строку подання декларації доброчесності прокурора не може бути ототожнене з діями чи бездіяльністю, передбаченими п. 5 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).
Кваліфікація дисциплінарного проступку за п. 5 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII не може бути свавільною, а саме шляхом ототожнення з означеними діяннями невиконання прокурором будь-якого з покладених на нього обов`язків, в тому числі і такого, що має формальний характер.
Висновки: засади дисциплінарної відповідальності прокурора (зокрема, підстави притягнення до відповідальності, склад дисциплінарного проступку, види санкцій) як різновиду юридичної відповідальності згідно з положеннями Основного Закону мають бути визначені виключно у законі. Закріплення відповідного регулювання у підзаконному нормативно-правовому акті суперечить визначеним у Конституції України гарантіям захисту прав і свобод людини і громадянина.
За обставин невстановлення саме в Законі України «Про прокуратуру» дисциплінарної відповідальності для прокурора за неподання або несвоєчасне подання прокурором декларації доброчесності прокурора останній не може бути притягнутий до відповідальності.
Ключові слова: дисциплінарна відповідальність прокурора, підзаконний НПА, формальний характер порушення, межі повноважень ВРП
