Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 08 квітня 2026 року
у справі № 990/477/25
Адміністративна юрисдикція
Щодо відсутності підстав для визнання статусу позивача як іноземця поважною причиною пропуску строку звернення до суду
ФАБУЛА СПРАВИ
До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 (громадянки Республіки Кіпр) до Президента України, в якому заявлено вимогу визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 10 березня 2023 року № 145/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 10 березня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"» (далі - Указ № 145/2023) у частині введення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відносно ОСОБА_1 строком на 50 років, які зазначені у пункті 98 додатка № 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 10 березня 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
До позовної заяви долучено заяву про поновлення пропущеного строку, яка обґрунтована тим, що в межах встановленого строку звернення до суду позивач вже реалізовувала своє право на оскарження Указу № 145/2023 в судовому порядку. Однак 13 серпня 2024 року Касаційний адміністративний суд своєю ухвалою залишив позов без розгляду. За наслідками апеляційного оскарження цієї ухвали суду Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову від 10 жовтня 2024 року, якою апеляційну скаргу залишила без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року - без змін. Зазначене стало підставою для розірвання договору про надання правової допомоги, укладеного з попереднім представником, і укладення низки договорів з іншими адвокатами, які не були виконані через мобілізацію останніх. Лише 10 вересня 2025 року позивач уклала договір з адвокатом, яка невідкладно приступила до виконання взятих на себе зобов'язань за договором, у тому числі шляхом подання цієї позовної заяви. Позивач просила врахувати, що вперше позовну заяву було подано в межах встановленого законом строку звернення до суду, а в подальшому без зволікань вживала заходів щодо повторного оскарження Указу № 145/2023, більшість з яких виявились безрезультатними через надзвичайні і невідворотні обставини - мобілізацію адвокатів.
Ухвалою Касаційний адміністративний суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачеві строк для усунення виявлених судом недоліків шляхом подання до суду заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з наданням відповідних доказів.
На виконання вимог зазначеної ухвали суду ОСОБА_1 через свого представника подала заяву про поновлення строку звернення до суду із цим позовом.
Оцінивши наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду причини його пропуску, Касаційний адміністративний суд дійшов висновку, що такі не є поважними, у зв`язку із чим позовну заяву повернув на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Поняття «поважні причини пропуску процесуальних строків» є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
При цьому як поважні причини слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
ВИСНОВКИ: ані статус позивача як іноземця, ані обставини не володіння нею українською мовою не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: пропуск процесуального строку, строки звернення до суду, позов іноземця
