Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 вересня 2025 року
у справі № 990SСGС/22/24[1]
Адміністративна юрисдикція
Щодо суб'єктивної сторони дисциплінарного проступку судді у виді безпідставного затягування розгляду заяви, скарги чи справи в строки, передбачені процесуальним законом
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулась до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просить скасувати рішення Вищої ради правосуддя «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді міського суду ОСОБА_1».
ОЦІНКА СУДУ
Пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон про судоустрій) передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у разі безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасного надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Зазначена норма охоплює чотири окремі склади дисциплінарних проступків:
- безпідставне затягування розгляду заяви, скарги чи справи;
- невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;
- зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення;
- несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
У дисциплінарній практиці усталеною є позиція, що безпідставним затягуванням розгляду справи є свідоме порушення процесуальних строків, вчинення або невчинення дій, які вплинули на можливість розгляду заяви, скарги чи справи у встановлений законом строк (що свідчить про наявність умислу).
З об'єктивної сторони безпідставне затягування має місце тоді, коли у судді не було об'єктивних перешкод для розгляду справи у строки, передбачені процесуальним законом. Таке затягування може проявлятися як у формі дії, так і у формі бездіяльності. У першому випадку суддя вчиняє процесуальні дії, що фактично не спрямовані на розгляд справи, а на її затягування. У другому - не вчиняє процесуальні дії, які був зобов'язаний і мав змогу вчинити для її розгляду у визначені строки.
Пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону про судоустрій визначено, що суддя зобов`язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Згідно з положеннями частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.
Крім того, згідно зі статтею 28 КПК під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
ВИСНОВКИ: із суб'єктивної сторони дисциплінарний проступок у виді безпідставного затягування розгляду заяви, скарги чи справи в строки, передбачені процесуальним законом, може бути вчинений тільки умисно. Поняття «затягування» використане законодавцем для визначення характеру спрямованості дії чи бездіяльності судді, а не для визначення характеру наслідків діяння. Суддя усвідомлює, що не має об`єктивних перешкод для розгляду заяви, скарги чи справи в строки, передбачені процесуальним законом, але не виконує свій процесуальний обов`язок, а спрямовує свої дії чи бездіяльність на затягування їх розгляду.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: відповідальність суддів, порядок повернення обвинувального акта, порушення норм процесуального права
