Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 жовтня 2025 року
у справі № 320/6857/22
Адміністративна юрисдикція
Щодо чинності містобудівного обґрунтування прийнятого у порядку, встановленому Законом України «Про планування і забудову територій», після набранням чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до міської ради, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення міської ради «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1», яким відмовлено у задоволенні клопотання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;
- зобов'язати міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1.
Рішенням окружного адміністративного суду, яке залишене без змін постановою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 звертає увагу на відсутність висновку ВС щодо застосування містобудівного обґрунтування як містобудівної документації після втрати чинності Законом України «Про планування і забудову територій» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у справах про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Правова позиція Верховного Суду: на момент затвердження містобудівного обґрунтування, на яке у спірному рішенні покликався відповідач, діяв Закон України від 20 квітня 2000 року № 1699-III «Про планування і забудову територій», за змістом ст.ст. 1, 10, 23 та 24 якого містобудівне обґрунтування напряму відносилось до одного з видів містобудівної документації, у якій визначались містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, й підлягало затвердженню відповідною місцевою радою після погодження з відповідними органами та громадського обговорення.
У Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» відсутні норми, які б передбачали такий документ як містобудівне обґрунтування та напряму відносили його до містобудівної документації, однак з огляду на приписи ст. 1 цього Закону затверджене відповідно до Закону України «Про планування і забудову територій» містобудівне обґрунтовування підпадає під визначення поняття «містобудівна документація», оскільки містить текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування і забудови територій.
Верховний Суд звертає увагу й на те, що п. 3 розділу V «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прямо передбачає можливість використання містобудівного обґрунтування після набрання чинності зазначеним Законом.
Висновки: розроблене, погоджене та затверджене за результатом громадського обговорення у порядку, встановленому Законом України «Про планування і забудову територій», містобудівне обґрунтування є чинним й після набранням чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та зберігає свій статус як одного з видів містобудівної документації на місцевому рівні, у зв`язку з цим його вимоги, в силу приписів ст. 5 цього Закону, є обов'язковим для виконання всіма суб'єктами містобудування, зокрема, органами місцевого самоврядування та фізичними особами як суб'єктами містобудування.
Ключові слова: наслідки зміни законодавства, умови отримання земельної ділянки, ієрархія містобудівної документації
