Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 грудня 2025 року
у справі № 307/4851/22[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо неможливості встановлення у судовому порядку факту утримання батьком дитини у разі наявності між батьками договору про утримання дитини для цілей відстрочки від призову під час мобілізації
Фабула справи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду, заінтересована особа - Служба у справах дітей селищної ради, із заявою, в якій просили:
- розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3;
- встановити факт, що відповідно до нотаріально посвідченого договору «Про проживання, виховання та утримання дитини», укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, місце проживання сина - ОСОБА_4, встановлюється із батьком.
Рішенням суд першої інстанції спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнив.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказував, що встановлення цього факту того, що відповідно до нотаріально посвідченого договору «Про проживання, виховання та утримання дитини», укладеного між ним та його дружиною, місце проживання, виховання та утримання сина встановлюється із батьком йому необхідно для отримання в майбутньому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Правова позиція Верховного Суду: визначений у ч. 1 ст. 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Приписами ст.ст. 109, 141, 159, 160 СК України, передбачено рівність прав батьків щодо дитини, можливість за згодою батьків визначення місця проживання дитини, її виховання та утримання.
Висновки: юридична фіксація факту виховання дитини була закріплена батьками дитини шляхом укладення договору між батьками про проживання, виховання та утримання дитини, що посвідчений приватним нотаріусом.
А відтак дублювання встановлених договором фактів не відповідає вимогам ч. 2 ст. 315 ЦПК України, оскільки такий факт вже встановлено у визначеному законом порядку.
Доводи заявника про необхідність встановлення такого факту для отримання ним відстрочки від призову під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не можуть слугувати підставою для встановлення юридичного факту в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 315 ЦПК України, а всі питання щодо юридичної фіксації факту виховання дитини саме його батьком зафіксовані в нотаріально посвідченому договорі.
Ключові слова: підстави мобілізації, підтвердження утримання дитини, спори щодо визначення місця проживання дитини
