Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 грудня 2025 року
у справі № 640/8468/20
Адміністративна юрисдикція
Щодо відсутності підстав для виплати вихідної допомоги при звільненні у разі набрання законної сили судовим рішенням про поновлення на роботі
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - ОГП, Офіс), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ОГП (до перейменування - Генеральної прокуратури України) щодо невиплати при звільненні ОСОБА_1 усіх належних позивачу сум;
- стягнути з ОГП на користь ОСОБА_1 кошти на оплату вихідної допомоги у розмірі 32 920, 37 грн;
- стягнути з ОГП на користь ОСОБА_1 грошові кошти за оплату класного чину у сумі 5 390,00 грн;
- стягнути з ОГП на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 111 776,14 грн за час затримки розрахунку при звільненні з роботи з 25 грудня 2019 року по 10 квітня 2020 року;
- стягнути з ОГП на користь ОСОБА_1 середній заробіток (з розрахунку 1 531,18 грн/день) з 11 квітня 2020 року по день постановлення рішення у справі.
Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ОГП щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_1. Стягнуто з ОГП на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 32 920 (тридцять дві тисячі дев`ятсот двадцять) грн 37 коп. Стягнуто з ОГП на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки у сумі 234 619 (двісті тридцять чотири тисячі шістсот дев`ятнадцять) грн 64 коп. У решті позовних вимог - відмовлено.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення окружного адміністративного суду в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ОГП щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні, стягнення вихідної допомоги та стягнення середнього заробітку за весь час затримки скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. У решті рішення окружного адміністративного суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Спірним питанням, що постало перед Верховним Судом у межах цього касаційного провадження, є наявність/відсутність підстав для стягнення на користь позивача вихідної допомоги, що мала бути нарахована та виплачена при звільненні, за наявності судового рішення, яке набрало законної сили, про скасування наказу про звільнення. Як наслідок, - наявність/відсутність права особи на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
До «усіх виплат» (заробітна плата, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати) також належить і виплата вихідної допомоги (що є предметом позовних вимог).
Чинним національним законодавством закріплено правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему установлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.
Водночас вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою, зазвичай, розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.
Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, що виплачуються працівникові при звільненні, оскільки її розмір не пов`язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав.
Основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.
Отже, ключовою метою вихідної допомоги (як окремої грошової виплати, що не відноситься до заробітної плати) є компенсування звільненому працівнику відсутності доходу. При цьому, підставою для такої виплати є те, що працівник втратив роботу не з власної волі.
ВИСНОВКИ: у порядку негайного виконання рішення окружного адміністративного суду позивача поновлено на посаді з дати його звільнення, тобто на момент прийняття судом першої інстанції рішення у справі, яка розглядається, він не мав статусу «звільненого працівника».
Окрім того, позивачу компенсовано відповідачем середній заробіток за весь час його вимушеного прогулу через незаконне звільнення, відповідно до положень трудового законодавства України (стаття 235 КЗпП України), що фактично свідчить про відновлення його права на отримання заробітної плати, яка мала бути виплачена. Отже, у цьому конкретному випадку втрати доходу не відбулося.
Таким чином, Судова палата вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення на користь позивача вихідної допомоги.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: виплати при звільненні, наслідки звільнення працівника, правова природа вихідної допомоги
