Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 лютого 2026 року
у справі № 716/1842/24
Цивільна юрисдикція
Щодо непоширення позовної давності на вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, які нараховані та заявлені у зв`язку з невиконанням грошового зобов'язання про видачу вкладу
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася з позовом до акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживачів.
Рішенням суду першої інстанції, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції змінено; стягнуто з АТ «Сенс Банк» на користь держави витрати зі сплати судового збору в суді першої інстанції; у іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
У цивільному законодавстві визначено об`єктивні межі застосування позовної давності, які встановлюються прямо (стаття 268 ЦК України) чи опосередковано (з урахуванням сутності заявленої вимоги).
Позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу (пункту 2 частини першої статті 268 ЦК України).
Правопорядок виключає застосування позовної давності до вимог про повернення вкладів, щоб гарантувати їх збереження у довгостроковій перспективі та стимулювати довіру до банків. Тобто в основі виключення вимог вкладника із сфери дії позовної давності є політико-правовим.
Цей «імунітет» має поширюється на будь-яку вимогу вкладника щодо видачі (повернення) вкладу банком, іншою фінансовою установою. Зазначена гарантія охорони прав вкладника не залежить від обраного ним способу захисту прав, підстав пред'явлення такої вимоги, розірвання договору про банківський вклад за взаємною домовленістю сторін або в судовому порядку, відмови від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом, чи навіть недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
ВИСНОВКИ: на вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на підставі частини другої статті 625 ЦК України, які нараховані та заявлені внаслідок невиконанням грошового зобов'язання про видачу вкладу позовна давність не поширюється відповідно до пункту 2 частини першої статті 268 ЦК України, оскільки інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: прострочення грошового зобов'язання, права вкладників, правила застосування позовної давності
