Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 листопада 2024 року
у справі № 202/3575/22
Цивільна юрисдикція
Щодо поширення позовної давності на вимоги про стягнення 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, які нараховані та заявлені у зв`язку з невиконанням грошового зобов'язання про видачу вкладу
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк», третя особа - ТОВ «ФК «Фінілон», про стягнення відсотків за депозитними вкладами, компенсаційних нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України та моральної шкоди.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Постановою апеляційного суду рішення Ісуду першої інстанції скасовано в частині стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення моральної шкоди відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних не є санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
З моменту розірвання договору вкладу нарахування передбачених договором процентів припиняється, а права та інтереси позивача забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
ВИСНОВКИ: суди попередніх інстанцій, вирішуючи позов в частині вимог щодо стягнення трьох процентів річних, нарахованих відповідно до вимог статті 625 ЦК України, прийнявши до уваги, що відповідачем у справі заявлено про застосування строку позовної давності щодо вказаних вимог, дійшли обґрунтованого висновку, що за договором депозиту з відповідача на користь позивача підлягає стягненню три процента річних, а за договором депозиту - три процента річних, нараховані в межах трирічного строку позовної давності.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: прострочення грошового зобов'язання, права вкладників, правила застосування позовної давності
