Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 жовтня 2018 року
у справі № 439/1344/17
Кримінальна юрисдикція
Щодо недопустимості ухвалення судом вироку на підставі угоди про визнання винуватості та одночасного звільнення особи від кримінальної відповідальності
Фабула справи: вироком районного суду затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між начальником відділу місцевої прокуратури та ОСОБА_1. Визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК та призначено йому покарання у виді штрафу. На підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрито. Ухвалою апеляційного суду від 16 березня 2018 року закрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вказаний вирок суду першої інстанції.
Мотивація касаційної скарги: прокурор вважає неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність звільнення ОСОБА_1 на підставі акту амністії від кримінальної відповідальності, а не від покарання. На думку прокурора, прийнявши відповідне рішення, місцевий суд фактично призначив обвинуваченому менш суворе покарання, ніж узгоджене сторонами угоди, а тому висновок апеляційного суду про відсутність у прокурора права на апеляційне оскарження вироку не відповідає вимогам п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК.
Правова позиція Верховного Суду: інститут угод у кримінальному провадженні, як і інститут призначення покарання, у тому числі з урахуванням його особливостей у випадку затвердження угоди (ч. 5 ст. 65 КК), жодним чином (як в матеріальному, так і в процесуальному аспектах) не кореспондуються з інститутом звільнення від кримінальної відповідальності, є взаємовиключними та потребують розмежування. У такому випадку суд має згідно з п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК відмовити у затвердженні угоди та звільнити особу від кримінальної відповідальності. Крім того, у ч. 3 ст. 314 КПК передбачається відокремлений перелік судових рішень, які суд може прийняти у підготовчому судовому засіданні (окремі з яких по своїй суті є завершальними для судового провадження у суді першої інстанції - затвердження угоди вироком суду (п. 1 ч. 3) та закриття провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності ухвалою суду (п. 2 ч. 3) та спричиняють різні правові наслідки), визначає межі розсуду суду в обсязі наведених в ній процесуальних можливостей. Підміна одного рішення іншим не допускається. Ухвалення судом вироку на підставі угоди про визнання винуватості та одночасне звільнення особи від кримінальної відповідальності є неприпустимим. У цьому кримінальному провадженні суд ухвалив вирок на підставі угоди про визнання винуватості, який за своїм змістом є обвинувальним, вказав про призначення узгодженої сторонами міри покарання, одночасно звільнив особу від кримінальної відповідальності, чим знівелював та, відповідно, не реалізував укладену угоду як таку (за своїм змістом укладення угоди між сторонами свідчить про узгодження умов відповідальності, виконання яких при її затвердженні судом є обов'язковими для сторін та тягне певні правові наслідки в разі їх невиконання), тобто прийняв рішення, яке не передбачене КПК.
Висновки: ухвалення судом вироку на підставі угоди про визнання винуватості та одночасне звільнення особи від кримінальної відповідальності є неприпустимим.
