Правова позиція
Конституційного Суду України
згідно з Рішенням
у справі № 3-162/2024(327/24)[3]
від 01 квітня 2026 року № 3-р(ІІ)/2026
Щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини п’ятої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України у контексті правомірності мети внесення Верховною Радою України змін до частини п’ятої статті 615 Кодексу в контексті внормування в Кодексі особливого режиму кримінального провадження в умовах воєнного стану
Суб’єкт права на конституційну скаргу: Червінський Р.Г.
Фабула справи: автор конституційної скарги звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині другій статті 3, частинам першій, другій статті 8, статті 21, частинам першій, другій статті 22, частинам першій, другій статті 29, статтям 55, 59, частині другій статті 63, частині першій статті 126, пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України (конституційність) частину п’яту статті 615 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
Згідно з частиною п’ятою статті 615 Кодексу „у разі неможливості проведення підготовчого судового засідання обраний слідчим суддею, керівником органу прокуратури під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання у підготовчому судовому засіданні, але не більше ніж на два місяці“.
На думку автора клопотання, частина п’ята статті 615 Кодексу „призводить до втрати ефективного судового контролю та можливості ув’язнення особи без дослідження обґрунтованості обвинувачення“ і ризиків, передбачених Кодексом, порушує принцип рівності сторін судового процесу, дає можливість ухвалювати невмотивовані судові рішення.
Червінський Р.Г. вважає, що внаслідок застосування оспорюваного припису статті 615 Кодексу „непоправно порушуються гарантії, надані Конституцією України, зокрема право на свободу і особисту недоторканність, принцип дії верховенства права, гарантія того, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави, гарантія захисту судом прав і свобод людини і громадянина, незалежності і недоторканності суду, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, доступ до правосуддя“.
Правова позиція: оспорюваний припис статті 615 Кодексу викладено в редакції, яка є чинною, Законом України „Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення окремих положень досудового розслідування в умовах воєнного стану“ від 27 липня 2022 року № 2462–IX (далі – Закон № 2462).
Згідно з Пояснювальною запискою до проєкту Закону України про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення окремих положень досудового розслідування в умовах воєнного стану (реєстр. № 7370), ухваленого як Закон № 2462, передумовою для ухвалення цього законопроєкту була потреба в уточненні порядку „продовження строку тримання під вартою, в умовах воєнного стану, коли судові органи не можуть належним чином функціонувати з об’єктивних причин“, а також „забезпечення оперативності та ефективності розслідування злочинів в умовах воєнного стану, та особливо в районах проведення активних бойових дій або максимально наближених до них територіях“ (пункт 1).
Право на свободу та особисту недоторканність, гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України, є беззаперечною конституційною цінністю та належить до основоположних прав і свобод людини і громадянина, що перебувають під захистом держави. Такий захист може бути ефективним за умови впровадження дієвих законодавчих механізмів запобігання свавільному позбавленню свободи та неправомірному порушенню особистої недоторканності.
Водночас Конституційний Суд України зважає на те, що „Конституція України та низка міжнародних договорів <…> допускають можливість обмежувати права людини за певних обставин та умов. До таких обставин належать акти збройної агресії, які ставлять під загрозу не лише територіальну цілісність держави, що зазнала збройного нападу, її політичну незалежність, державний суверенітет, а й існування самої держави, що є обʼєктом агресії, як такої“ (абзац третій підпункту 4.9 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 27 грудня 2022 року № 4-р/2022).
З цих міркувань держава має широкий простір обдумування (margin of appreciation) з питань унормування відносин кримінального судочинства під час дії воєнного стану. Наслідком реалізації законодавцем такого простору обдумування може бути ухвалення спеціального закону, що має врегулювати порядок досудового розслідування, судового розгляду кримінального провадження в умовах воєнного стану. Таким спеціальним законом є розділ IX1 „Особливий режим досудового розслідування, судового розгляду в умовах воєнного стану“ Кодексу, до якого після початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України у лютому 2022 року були внесені зміни, зокрема до статті 615 Кодексу.
Висновки: Конституційний Суд України дійшов висновку, що внормування розділом IX-1 Кодексу особливого режиму кримінального провадження в умовах воєнного стану та внесення Законом № 2462 змін до частини пʼятої статті 615 Кодексу обумовлені потребою в забезпеченні виконання завдань кримінального провадження у період повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України з урахуванням особливостей здійснення кримінального провадження у період дії воєнного стану.
Ключові слова: особливості кримінального провадження, свавільне тримання під вартою, принцип правовладдя, строки запобіжних заходів
