Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 квітня 2020 року
у справі № 539/3881/19
Адміністративна юрисдикція
Щодо неможливості оскарження протоколу про адміністративне правопорушення в порядку адміністративного судочинства
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління захисту економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції України, в якому просив визнати нечинним та скасувати протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, складений оперуповноваженим старшим лейтенантом поліції Управління захисту економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції України.
Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, відмовлено у відкритті провадження по справі.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб саме у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням владно-управлінських дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Разом з тим, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та з огляду на положення статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до відповідальності, що не відповідає завданням адміністративного судочинства.
Отже, цей спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки відповідач при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, здійснював не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, оцінка яким надається під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Окрім того, оскарження дій відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та й скасування його в судах взагалі не оскаржується окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності.
ВИСНОВКИ: сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: адміністративна юрисдикція, оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, спори з поліцією
