Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 квітня 2026 року
у справі № 334/8491/24
Цивільна юрисдикція
Щодо юрисдикції спору за позовом суб’єкта владних повноважень про відшкодування заподіяної незаконним звільненням шкоди в порядку регресу
ФАБУЛА СПРАВИ
Прокурор в інтересах міської військової адміністрації, міської ради, Виконавчого комітету міської ради звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у порядку зворотної вимоги (регресу).
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції у цій справі скасовано. Провадження у справі закрито.
ОЦІНКА СУДУ
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Суб`єкт владних повноважень наділений правом звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об`єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, виключно для превентивного судового контролю та у випадках, визначених законом.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства будь яка справа з огляду лише на її суб'єктний склад.
Разом з тим частиною п'ятою статті 21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин справи.
Трудове законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Відповідно до положень статті 80 Закону України «Про державну службу» матеріальна та моральна шкода, заподіяна фізичним та юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних службовців під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави. Держава в особі суб`єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, серед іншого, до посадової особи (осіб), винної (винних) у незаконному звільненні, відстороненні або переведенні державного службовця чи іншого працівника на іншу посаду, щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної державному органу у зв`язку з оплатою часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. У разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю.
ВИСНОВКИ: предметом розгляду у цій справі є лише відшкодування заподіяної незаконним звільненням шкоди в порядку регресу.
З огляду на зазначене, за своїм суб'єктним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту порушених прав та характером спірних правовідносин спір в цій справі є приватноправовим і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
При цьому сам по собі той факт, що майнова шкода завдана позивачу - суб'єкту владних повноважень під час проходження відповідачем публічної служби, не змінює правової природи спірних відносин і не перетворює цей спір на публічно-правовий.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави матеріальної відповідальності, захист цивільних прав, спори за участю суб'єкта владних повноважень
