Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 червня 2026 року
у справі № 904/1809/24
Господарська юрисдикція
Щодо договірної природи правовідносин з постачання природного газу постачальником «останньої надії»
ФАБУЛА СПРАВИ
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач, Компанія, Постачальник) звернулося до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» (далі - Відповідач, Товариство, Споживач) з позовом про стягнення заборгованості у загальній сумі 173 472 829,67 грн, у тому числі 127 463 358,46 грн основного боргу, 31 603 997,45 грн пені, 5 089 960,73 грн- 3 % річних та 9 315 513,03 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач не виконав зобов`язання з оплати отриманого природного газу за умовами договору постачання природного газу з постачальником «останньої надії», внаслідок чого утворився борг, на який нараховано також суми пені, 3 % річних та інфляційні нарахування.
Рішенням господарського суду позов задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Компанії 127 463 358,46 грн заборгованості, 12 545,24 грн пені, 2 137,52 грн 3 % річних, 5 026,85 грн інфляційних втрат; у решті позовних вимог відмовлено.
Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду скасовано; ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з Відповідача на користь Позивача 19 522 653, 34 грн вартості безпідставно набутого природного газу; в решті позовних вимог відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Норми, які регулюють правовідносини у сфері постачання природного газу, визначають, що постачання газу здійснюється на підставі договору з постачальником.
Постачальником «останньої надії» є визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу. Постачальник «останньої надії» визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пункт 26 статті 1, абзац третій частини першої статті 15 Закону).
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 15 Закону постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника «останньої надії», та на умовах типового договору постачання постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника «останньої надії».
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 15 Закону постачальник «останньої надії» постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії».
За абзацами другим, третім частини другої статті 15 Закону після закінчення цього строку постачальник «останньої надії» зобов'язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник «останньої надії» має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов'язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником «останньої надії», відповідно до типового договору постачання постачальником «останньої надії».
Договір між постачальником «останньої надії» та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником «останньої надії», крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії.
Отже, постачання природного газу постачальником «останньої надії» має бути тимчасовим заходом «страхування» споживача на випадок ситуацій, за яких постачання природного газу не може здійснюватися йому постачальником, з яким було укладено відповідний договір, або якщо такий договір не був укладений у певний період.
Реєстрація споживача в реєстрі постачальника «останньої надії» для забезпечення безперервності постачання відбувається автоматично за наявності на інформаційній платформі даних про відсутність у споживача іншого постачальника у певний період, тобто у разі коли система не фіксує цього споживача в реєстрі споживачів іншого постачальника. При цьому договір з постачальником «останньої надії» укладається внаслідок самого факту споживання природного газу з ресурсу постачальника «останньої надії».
Після закінчення встановленого граничного строку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» обов'язок припинити постачання природного газу цьому споживачу покладається саме на такого постачальника.
Передбачено, що договір постачання природного газу з постачальником «останньої надії» до закінчення 60-добового граничного строку постачання може бути припинений як самим споживачем, так і постачальником у разі наявності у такого споживача заборгованості або у разі реєстрації споживача в реєстрі іншого постачальника.
Положення частини другої статті 15 Закону не можуть бути недобросовісно використані споживачем, аби поставити порушника зобов`язання, який має прострочену заборгованість перед постачальником, або споживача, який продовжує споживання природного газу понад встановлені Законом обмеження, в більш сприятливі умови, порівняно з тими, на які цей споживач міг розраховувати, якби порушення з його боку не було.
За відсутності у споживача іншого постачальника або права на споживання газу на інших передбачених законом або договором більш сприятливих умовах положення частини другої статті 15 Закону спрямовані передусім на захист інтересів постачальника «останньої надії».
ВИСНОВКИ: абзац другий частини першої статті 15 Закону про те, що договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу, слід розуміти так, що цей договір вважається укладеним шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Положення частини другої статті 15 Закону, які встановлюють обмеження строку постачання природного газу постачальником «останньої надії» та визначають, що договір між постачальником «останньої надії» та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником «останньої надії», слід застосовувати з урахуванням наведеного вище положення абзацу другого частини першої статті 15 Закону.
Тобто якщо договір з постачальником «останньої надії» не було припинено до закінчення 60-добового граничного строку, постачальник «останньої надії» не припинив постачання природного газу споживачу, який був включений до його реєстру, а споживач продовжує споживати природний газ за відсутності у нього іншого постачальника, то немає підстав вважати, що такі правовідносини є недоговірними, враховуючи, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» вважається укладеним шляхом акцептування публічної оферти споживачем через сам факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: газопостачання, відносини постачання, правовий статус постачальника «останньої надії»
