Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 серпня 2025 року
у справі № 917/1297/23
Господарська юрисдикція
Щодо кондикційного характеру правовідносин між постачальником «останньої надії» та споживачем природного газу
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ПАТ «Гадячгаз» заборгованість за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 (далі - Типовий договір) за період 01.05.2022 - 31.05.2022 у розмірі 6 548 767,78 грн.
Справа розглядалася судами неодноразово.
За результатами нового розгляду господарський суд рішенням, яке апеляційний господарський суд постановою залишив без змін, позов задовольнив частково.
ОЦІНКА СУДУ
Приписи законодавства та умови типового договору свідчать про: встановлену заборону на укладення договору постачання природного газу між постачальником «останньої надії» та споживачем за наявності у такого споживача простроченої заборгованості; неможливість постачання природного газу постачальником «останньої надії» споживачу із перевищенням 60-добового терміну протягом календарного року; встановлений законодавством механізм припинення постачальником «останньої надії» постачання споживачу природного газу після закінчення 60-добового терміну постачання.
Постачальник «останньої надії» не є суб`єктом, орієнтованим на довгострокове обслуговування споживачів, а виконує виключно функцію тимчасового страхування для забезпечення безперервності газопостачання у разі виникнення кризових ситуацій. Таке обмеження стимулює споживачів до активного пошуку нового постачальника і перешкоджає залежності від послуг постачальника «останньої надії». Зазначене відповідає принципу забезпечення конкуренції на ринку природного газу, оскільки надмірно тривалий строк може створити монопольні умови для постачальника «останньої надії». Тобто, обмеження строку до 60 днів на рік обґрунтовано тимчасовим характером функцій постачальника «останньої надії», фінансовою безпекою цього механізму, стимулюванням ринкових відносин і необхідністю забезпечення ефективності роботи енергетичного ринку.
За змістом частини другої статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» договір між постачальником «останньої надії» та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником «останньої надії», крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператор газорозподільної системи (з урахуванням змін, внесених Законом України № 2479-IX). Зміни до Закону України «Про ринок природного газу», які включили операторів газорозподільних систем до цього переліку, застосовуються виключно до правовідносин, які мали місце в період із 01.01.2022 до 28.02.2022. Закон № 2479-IX включив операторів ГРМ до кола суб`єктів, з якими у період січень-лютий 2022 року договір постачання міг бути укладений навіть попри наявність простроченої заборгованості.
Встановлені судами фактичні обставини цієї справи, зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач не мав правових підстав для подальшого постачання природного газу відповідачу у статусі постачальника «останньої надії», оскільки законодавець передбачив ряд факторів і обставин, які безумовно мали бути враховані при постачанні природного газу постачальником «останньої надії», а саме: неможливість постачання природного газу постачальником «останньої надії» споживачу із перевищенням 60 добового терміну протягом календарного року (стаття 15 Закону України «Про ринок природного газу»; пункт 3.3 Типового договору; пункт 2 розділу VI Правил постачання природного газу); встановлення механізму припинення постачальником «останньої надії» постачання споживачу природного газу після закінчення 60 терміну постачання (стаття 15 Закону України «Про ринок природного газу», пункт 5 розділу VI Правил), узгоджуються з правовими висновками щодо застосування вказаних вище норм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду.
Оскільки ПАТ «Гадячгаз» не належало до переліку осіб, на яких поширюються виключення, визначені частиною другою статті 15 Закону України «Про ринок природного газу», то ПАТ «Гадячгаз» не мало отримувати від ТОВ «ГК «Нафтогаз України» постачання природного газу як постачальника «останньої надії».
Враховуючи вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.11.2024, та відповідно до норм частини другої статті 1213 ЦК України суд мав з`ясувати: 1) набуття відповідачем майна або його збереження за рахунок іншої особи (позивача); 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали; 3) неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, зокрема, внаслідок його знищення, загублення або передачі його набувачем третій особі тощо; 4) вартість (ринкова) майна, що визначена на момент розгляду судом справи.
Відтак, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20.11.2024 у цій справі, та правові позиції Верховного Суду, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин положень статей 1212, 1213 ЦК України.
ВИСНОВКИ: застосування умов Типового договору в ситуації, коли договірні відносини між сторонами не були належним чином оформлені, не відповідає засадам цивільного та господарського права. Типовий договір постачання природного газу є стандартною формою угоди, яка регулює договірні правовідносини між постачальником і споживачем, але лише за умови досягнення взаємної згоди сторін. Застосування умов Типового договору, зокрема щодо ціни природного газу, за відсутності належного укладення договору між сторонами є юридично необґрунтованим і суперечить загальним принципам цивільного та господарського права, а тому за встановленими судами обставинами спору отримання відповідачем природного газу здійснено у позадоговірному порядку, а відповідні правовідносини між сторонами є кондикційними.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: газопостачання, відносини постачання, правовий статус постачальника «останньої надії»
