Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 листопада 2024 року
у справі № 917/1297/23[1]
Господарська юрисдикція
Щодо кондикційного характеру правовідносин між постачальником «останньої надії» та споживачем природного газу
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ «Газопостачальної компанії «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду з позовом до ПрАТ «Гадячгаз» про стягнення заборгованості за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501 (надалі - Типовий договір) за період 01.05.2022 - 31.05.2022 у розмірі 6 548 767,78 грн.
Рішенням господарського суду відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду скасовано, прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
Постачальник «останньої надії» не є суб`єктом, орієнтованим на довгострокове обслуговування споживачів, а виконує виключно функцію тимчасового страхування для забезпечення безперервності газопостачання у разі виникнення кризових ситуацій. Таке обмеження стимулює споживачів до активного пошуку нового постачальника і перешкоджає залежності від послуг постачальника «останньої надії». Зазначене відповідає принципу забезпечення конкуренції на ринку природного газу, оскільки надмірно тривалий строк може створити монопольні умови для постачальника «останньої надії».
Тобто, обмеження строку до 60 днів на рік обґрунтовано тимчасовим характером функцій постачальника «останньої надії», фінансовою безпекою цього механізму, стимулюванням ринкових відносин і необхідністю забезпечення ефективності роботи енергетичного ринку.
Оскільки станом на 01.05.2022 ТОВ «Газопостачальної компанії «Нафтогаз України» вже здійснювало постачання природного газу ПрАТ «Гадячгаз» з початку 2022 року протягом граничного строку, встановленого Типовим договором (з 01.01.2022 до 28.02.2022), Позивач не мав правових підстав для подальшого постачання природного газу Відповідачу у статусі постачальника «останньої надії», оскільки законодавець передбачив ряд факторів і обставин, які безумовно мали бути враховані при постачанні природного газу постачальником «останньої надії»: неможливість постачання природного газу постачальником «останньої надії» споживачу із перевищенням шестидесятидобового терміну протягом календарного року (стаття 15 Закону України «Про ринок природного газу»; пункт 3.3 Типового договору; пункт 2 розділу VI Правил постачання природного газу); встановлення механізму припинення постачальником «останньої надії» постачання споживачу природного газу після закінчення шестидесятидобового терміну постачання (стаття 15 Закону України «Про ринок природного газу», пункт 5 розділу VI Правил).
Таким чином, у разі наявності у споживача простроченої заборгованості перед постачальником «останньої надії», за відсутності підстав для застосування передбачених частиною другою статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» виключень, укладення договору постачання природного газу між постачальником «останньої надії» та таким споживачем є неправомірним.
Застосування умов Типового договору, зокрема щодо ціни природного газу, за відсутності належного укладення договору між сторонами є юридично необґрунтованим і суперечить загальним принципам цивільного та господарського права.
У випадках, коли правовідносини не оформлені належним чином, регулювання має здійснюватися на підставі інших правових механізмів, які забезпечують баланс інтересів сторін і відповідають загальним засадам права.
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції щодо можливості визнання постачання природного газу за період із 01.05.2022 по 31.05.2022 договірним, виходячи з умов Типового договору, також є необґрунтованим та суперечить принципам належного регулювання договірних правовідносин і вимогам спеціального законодавства у сфері функціонування ринку природного газу України.
ВИСНОВКИ: після завершення строку постачання природного газу в статусі постачальника «останньої надії» (28.02.2022) ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» було зобов'язано припинити постачання природного газу ПрАТ «Гадячгаз», а відтак, у період із 01.05.2022 по 31.05.2022 на ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» не поширювались права та обов'язки постачальника «останньої надії» відповідно до положень Закону України «Про ринок природного газу».
Ураховуючи наведене, постачання природного газу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» ПрАТ «Гадячгаз» у період із 01.05.2022 по 31.05.2022 слід розглядати як таке, що здійснювалося поза межами договірних правовідносин, передбачених для постачальника «останньої надії» умовами Типового договору.
Спірні правовідносини у цій справі є кондикційними.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: газопостачання, відносини постачання, правовий статус постачальника «останньої надії»
