Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 липня 2026 року
у справі № 990/156/23
Адміністративна юрисдикція
Щодо неможливості поновлення раніше звільненого члена ВРП разі призначення призначення іншої особи на цю посаду
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада), у якому просив стягнути з ВРП на 7 525 031,60 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02 серпня 2019 року до 04 листопада 2021 року та 4 941 215,44 грн середнього заробітку за час недопуску до продовження виконання повноважень як члена ВРП за період з 05 листопада 2021 року до 13 травня 2023 року.
Касаційний адміністративний суд рішенням у задоволенні позову відмовив.
ОЦІНКА СУДУ
За загальним правилом, працівник поновлюється на роботі на тій посаді, з якої він був звільнений, навіть у випадку скорочення цієї посади або в разі її зайняття іншою особою.
Втім, посада члена ВРП, яка є конституційним органом, відповідальним за формування доброчесного, незалежного, високопрофесійного корпусу суддів, передбачає певні особливості як у порядку призначення, так і припинення чи поновлення повноважень, про які йшлося раніше за текстом цієї постанови.
Конституційний статус ВРП як колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування визначає особливі вимоги до перебування її членів на посадах. Одним із основоположних принципів (гарантій) функціонування згаданого органу та належної реалізації покладених на нього конституційних функцій є безперервність здійснення повноважень членом ВРП, яка покликана забезпечувати ефективне здійснення ВРП наданих їй законом повноважень.
Перебування особи на посаді члена ВРП за визначеною конституційною квотою становить єдиний період (строк), що розпочинається з моменту призначення особи на посаду (набуття нею повноважень) та завершується з настанням обставини, яка об'єктивно унеможливлює подальше здійснення цих повноважень.
З настанням такої обставини, зокрема з призначенням на відповідну квотну посаду іншої особи в порядку, передбаченому законом, цей період є завершеним незалежно від підстав звільнення чи відрахування члена ВРП зі штату та не може бути продовжений після переривання чи припинення.
Зайняття посади члена ВРП іншою особою за результатами визначеної законом процедури є самостійним юридичним фактом.
З наведеного випливає, що будь-які подальші юридичні факти, які стосуються правового становища новопризначеного члена ВРП (включно з припиненням його повноважень з будь-яких підстав), не мають правового значення для правильного вирішення цієї справи, не стосуються особи позивача та не породжують для нього жодних нових прав.
Вакантність посади, що виникає внаслідок звільнення новопризначеного члена ВРП, є підставою для проведення нової процедури обрання (призначення) члена ВРП за конкурсом, а не відновлення повноважень раніше звільненого члена ВРП за квотою відповідного суб'єкта призначення.
Тому суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що у ВРП не було повноважень звільняти цих членів ВРП і що у складі ВРП не може одночасно діяти три члени, призначені Президентом України за його квотою, що прямо суперечитиме Конституції України.
Ретроспективне визнання особи такою, яка de jure не переривала свого перебування на посаді члена ВРП, не може підміняти конституційні засади функціонування державного органу й бути передумовою для перебування на посадах у межах однієї квоти більшої кількості осіб, ніж це передбачено законом.
Так само скасування наказу про відрахування позивача зі штату не зумовлює автоматичного визнання незаконними актів, якими інших членів ВРП призначено за квотою Президента України.
Покладення за таких обставин на ВРП обов`язку з виплати позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу в окреслений період суперечило б засадам розумності і справедливості, а також відомому принципу - lex non cogit ad impossibilia (з лат. - закон не вимагає неможливого).
ВИСНОВКИ: дотримання квотного принципу призначення членів ВРП обумовлює те, що призначення іншої особи на цю посаду вичерпує правову можливість поновлення раніше звільненого члена ВРП на цій посаді, навіть у разі встановлення неправомірності такого звільнення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: формування конституційного органу, квотний порядок призначення, строк публічних повноважень, заміщення посад у колегіальному органі, об’єктивна неможливість поновлення на посаді, спори з ВРП
