Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 липня 2026 року
у справі № 910/8323/25
Господарська юрисдикція
Щодо правових наслідків видання одним із подружжя довіреності для розпорядження спільним майном без отримання окремої згоди другого з подружжя
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Полісмед", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просить:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісмед", укладений між ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_4 , та ОСОБА_5;
- визнати недійсним акт приймання-передачі частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісмед", укладений між ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_4, та ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом міського нотаріального округу;
- скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запис, вчинений приватним нотаріусом з однозначним визначенням учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісмед" та розміру часток у статутному капіталі;
- скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запис, вчинений приватним нотаріусом.
Рішенням господарського суду позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задоволено.
Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" наділяє учасника товариства правом відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам (стаття 21вказаного Закону).
За вимогами частин першої, другої та четвертої статті 369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони правочину тривалий час перебували у корпоративних правовідносинах та були співзасновниками товариства. Як на час заснування товариства, так і на час укладення договору ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_6. Шлюб зареєстрований та не є припиненим.
До того ж судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржниця, наголошуючи на тому, що вона діяла добросовісно, посилалася на те, що не могла припустити відсутність згоди другого з подружжя, а не на те, що вона не була обізнана, що ОСОБА_3 на момент укладення спірного правочину перебувала у шлюбі.
Таким чином, судами встановлено, що відповідачка-4 знала про те, що майно є об'єктом спільної сумісної власності, а тому повинна була пересвідчитися щодо наявності письмової згоди другого з подружжя.
Отже, враховуючи фактичні обставини справи, суди дійшли обґрунтованих висновків, що ОСОБА_5 при укладенні спірного договору діяла недобросовісно.
ВИСНОВКИ: довіреність, видана одним із подружжя, навіть за умови її чинності та належного посвідчення, не створює правових підстав для розпорядження спільним майном без отримання окремої згоди другого з подружжя, оскільки така згода є проявом самостійного волевиявлення іншого співвласника, який не є стороною довіреності.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий режим спільної власності, недійсність правочинів, правочини щодо часток
