Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 вересня 2026 року
у справі № 420/21964/23
Адміністративна юрисдикція
Щодо неможливості покладення на заявника обов’язку самостійно формувати та реєструвати заяву в базі даних заяв у сфері державної реєстрації прав
Фабула справи: Державний навчальний заклад «Одеський центр професійно-технічної освіти» (далі - ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство освіти і науки України, звернувся до суду з позовом до Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області (далі - Красносільська сільська рада), у якому просив:
- визнати протиправними дії Красносільської сільської ради, викладені у листі, щодо відмови у виправленні технічної помилки в Державному реєстрі прав стосовно об'єкта нерухомості;
- зобов'язати державну реєстраторку речових прав відділу «Центр адміністративних послуг» Красносільської сільської ради (далі - державна реєстраторка) виправити технічну помилку в Державному реєстрі прав, вказавши, що гуртожиток є житловою нерухомістю.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Окружний адміністративний суд рішенням задовольнив частково позов:
Апеляційний адміністративний суд постановою скасував рішення окружного адміністративного суду, ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Мотивація касаційної скарги: ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» зазначає, що Порядок № 1141 допускає подання як заяви у сфері державної реєстрації права, так і формування у системі заяви самим державним реєстратором.
Правова позиція Верховного Суду: Закон № 1952-IV розрізняє випадки, коли технічну помилку у відомостях, внесених до Державного реєстру прав, виявив сам державний реєстратор, та випадок, коли заявник після отримання результатів розгляду його заяви виявив таку технічну помилку.
У частині п'ятій статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виправлення технічної помилки у відомостях Державного реєстру прав, виявленої після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, скасування рішень державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав, здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, якщо такі дії здійснюються в порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).
Наведена норма відмежовує виправлення технічної помилки, виявленої після видачі заявникові документів, від самостійного виправлення помилки за абзацом 1 частини другої статті 26 Закону № 1952-IV та від процедури, передбаченої статтею 37 цього Закону, підпорядковуючи таке виправлення реєстраційній процедурі. Вимог до форми звернення заявника ця норма не встановлює.
Порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав відповідно до абзацу 11 частини першої статті 20 Закону № 1952-IV визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку № 1127, а в абзаці 1 частини першої статті 16 цього Закону передбачено, що формування заяв у сфері державної реєстрації прав та/або їх реєстрація проводиться у базі даних заяв.
Пунктом 6 Порядку № 1127 визначено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.
Пунктом 8 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови оплати послуг за державну реєстрацію прав у повному обсязі та встановлення особи заявника. Під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа обов`язково зазначають відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав, передбачені Порядком № 1141. У разі відсутності зауважень до відомостей, зазначених у заяві, заявник проставляє власний підпис на ній.
Пунктом 10 Порядку № 1127 наголошено на тому, що під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор виготовляє електронні копії оригіналів документів чи відповідно оформлених копій документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього Порядку, поданих заявником для державної реєстрації прав, шляхом їх сканування та долучає до відповідної заяви.
Тобто на державного реєстратора покладено обов`язок формування та реєстрації заяви і виготовлення сканованих копій документів, поданих заявником у паперовій формі.
Пунктом 5 Порядку № 1141 передбачено, що у базі даних заяв формуються та/або реєструються заяви у сфері державної реєстрації прав з присвоєнням програмними засобами ведення Державного реєстру прав кожній окремій заяві (судовому рішенню) реєстраційного номера та фіксуванням дати і часу реєстрації.
Пунктами 6 і 8 Порядку № 1141 визначено відомості, які вносяться під час формування заяви. Формування заяв у сфері державної реєстрації прав у базі даних заяв здійснюється шляхом внесення відомостей про тип заяви, зокрема про виправлення технічної помилки у відомостях Державного реєстру прав (абзац третій підпункту 1 пункту 6 Порядку № 1141).
В інший спосіб подання заяв у сфері державної реєстрації прав здійснюється через центри надання адміністративних послуг. Відповідно до пункту 26 Порядку № 1127 державна реєстрація прав може проводитися за заявою заявника шляхом звернення до центрів надання адміністративних послуг, що забезпечують прийняття та видачу відповідно до цього Порядку документів під час державної реєстрації прав. У разі подання заяви та документів, необхідних для державної реєстрації прав, до центру надання адміністративних послуг адміністратор такого центру вчиняє усі дії щодо прийняття та видачі документів для державної реєстрації прав, передбачені цим Порядком та здійснення яких покладається на державного реєстратора.
Заява, зареєстрована у базі даних заяв, та електронні копії оригіналів документів чи відповідно оформлених копій документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього Порядку, поданих заявником для державної реєстрації, виготовлених шляхом сканування з накладенням кваліфікованого електронного підпису особи, яка їх виготовила, та долучені до такої заяви, передаються за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав на розгляд відповідним виконавчим органам міських рад (міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення), Київській та Севастопольській міським, районним, районним у мм. Києві та Севастополі держадміністраціям, а також на основі узгоджених рішень виконавчим органам сільських, селищних, міських рад (пункт 26 Порядку № 1127).
У такому разі адміністратор центру надання адміністративних послуг виконує лише фронт-офісні дії - прийняття (формування заяв у базі даних за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав) та видачу документів.
З огляду на це суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про недотримання позивачем вимог Закону № 1952-IV та Порядку № 1127 з тих мотивів, що заяву не сформовано у базі даних заяв, поклавши на заявника обов`язок, який закон покладає на державного реєстратора.
У цьому контексті Верховний Суд враховує принцип належного врядування (good governance).
Висновки: заявник не зобов'язаний самостійно формувати та реєструвати заяву в базі даних заяв; виконання цих дій після звернення особи з відповідним пакетом документів закон покладає на державного реєстратора або у встановлених випадках - на адміністратора центру надання адміністративних послуг.
Недотримання суб`єктом владних повноважень покладених на нього процедур щодо формування та реєстрації заяви саме собою не може створювати негативних наслідків для заявника, який виконав покладені на нього законом вимоги.
Ключові слова: процедура формування заяви, процедура реєстрації заяви, адміністративні послуги, спори у сфері державної реєстрації прав
