Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 вересня 2026 року
у справі № 420/21964/23[1]
Адміністративна юрисдикція
Щодо відсутності у державного реєстратора дискреції стосовно виправлення технічної помилки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно
Фабула справи: Державний навчальний заклад «Одеський центр професійно-технічної освіти» (далі - ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство освіти і науки України, звернувся до суду з позовом до Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області (далі - Красносільська сільська рада), у якому просив:
- визнати протиправними дії Красносільської сільської ради, викладені у листі, щодо відмови у виправленні технічної помилки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) стосовно об'єкта нерухомості;
- зобов'язати державну реєстраторку речових прав відділу «Центр адміністративних послуг» Красносільської сільської ради (далі - державна реєстраторка) виправити технічну помилку в Державному реєстрі прав, вказавши, що гуртожиток є житловою нерухомістю.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Окружний адміністративний суд рішенням задовольнив частково позов:
Апеляційний адміністративний суд постановою скасував рішення окружного адміністративного суду, ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Мотивація касаційної скарги: ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» зазначає, що Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (далі - Порядок № 1141), допускає подання як заяви у сфері державної реєстрації права, так і формування у системі заяви самим державним реєстратором.
Правова позиція Верховного Суду: частина друга статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) не надає державному реєстраторові вибору між кількома правомірними варіантами рішення, оскільки у разі виявлення технічної помилки, допущеної під час внесення відомостей до Державного реєстру прав, він виправляє таку помилку. Встановивши наявність технічної помилки, державний реєстратор має єдиний правомірний варіант поведінки - внести відповідні виправлення, а відмовити у виправленні він може лише з підстав, передбачених законом, навівши в рішенні вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з обґрунтуванням їх застосування (пункт 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127).
З огляду на частину другу статті 19 Конституції України, дискреція завжди здійснюється відповідно до закону (права). Водночас дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.
Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Встановлення факту технічної помилки під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав не є вибором державного реєстратора на власний розсуд, оскільки відповідно до абзацу 5 пункту 37 Порядку № 1141 наявність допущеної під час проведення попередніх реєстраційних дій технічної помилки державний реєстратор встановлює з поданих документів, і вона має підтверджуватися документами відповідної реєстраційної справи.
У такому разі йдеться про оцінку відповідності внесеного запису документам, поданим для державної реєстрації прав, а не про обрання одного з кількох юридично допустимих рішень.
Висновки: після встановлення в передбаченому законом порядку наявності технічної помилки державний реєстратор не має дискреції щодо її виправлення.
Водночас відсутність у державного реєстратора дискреційних повноважень у цьому питанні не наділяє суд правом самостійно встановити наявність технічної помилки, якщо документи реєстраційної справи не були перевірені державним реєстратором у передбаченому законодавством порядку.
Ключові слова: процедура формування заяви, процедура реєстрації заяви, правовий статус державного реєстратора, спори у сфері державної реєстрації прав
