Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 серпня 2026 року
у справі № 320/23602/24[1]
Адміністративна юрисдикція
Щодо правомірності врахування витрат на отримання гарантії при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток в умовах воєнного стану
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ «Системойлінженерінг» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким позивачеві визначено до сплати загальну суму податку на прибуток в розмірі 14 608 909 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, позов задоволено
ОЦІНКА СУДУ
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Відповідно до статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше (стаття 561 ЦК України).
Згідно положень статті 562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.
Правові наслідки порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією визначені положеннями статті 563 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії.
У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.
В силу положень статті 566 ЦК України обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію.
У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.
За змістом статті 567 ЦК України гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.
Пунктом 2 частини першої статті 568 ЦК України визначено, що зобов`язання гаранта перед кредитором припиняється у разі закінчення строку дії гарантії.
ВИСНОВКИ: відсутність факту використання гарантій на користь кредиторів, не може бути підставою для висновку про заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на прибуток до сплати у деклараціях з податку на прибуток, оскільки нездійснення гарантами на користь бенефіціарів гарантійних платежів не спростовує факту отримання ТОВ відповідної гарантійної послуги, сутність якої полягає в наданні гарантії, а не у фактичному здійсненні платежів гарантом на користь кредитора.
Колегія суддів звертає увагу, що доводами касаційної скарги не спростовано правильність таких висновків судів попередніх інстанцій в контексті необхідності укладання договорів гарантії та наявності економічної мети для їх укладання, задля підтримання репутаційної складової для вчинення своїх зобов'язань за договорами купівлі-продажу газу, враховуючи воєнний стан на території України, який зумовлює додаткові ризики невиконання позивачем взятих на себе зобов'язань з поставки газу згідно укладених договорів.
Крім цього, проведення взаєморозрахунків з кредиторами, відсутність претензій щодо невиконання умов договорів купівлі-продажу природного газу зі сторони контрагентів позивача не свідчать про недоцільність укладення договору про надання гарантії чи про його невиконання, оскільки такий договір націлений саме на забезпечення вимог кредиторів у випадку неможливості виконання позивачем зобов'язань за укладеними договорами купівлі-продажу природного газу, а укладення такого договору направлено на попередження негативних наслідків у випадку їх виникнення, а не на їх обов`язкове виникнення.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність висновків контролюючого органу щодо безпідставного формування позивачем інших операційних витрат з послуг гарантії.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: дисконтування позики, фінансові зобов’язання, справляння податку на прибуток
