Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 листопада 2026 року
у справі № 212/2856/25[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо неможливості укладення мирової угоди стосовно самочинно збудованого нерухомого майна
ФАБУЛА СПРАВИ
Прокурор в інтересах держави в особі міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Процвітання-3» (далі - ОСББ «Процвітання-3»), про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні та повернути земельну ділянку шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд, скасування рішення державного реєстратора.
Ухвалою районного суду міста затверджено мирову угоду, укладену між міською радою в особі ОСОБА_10, який діє на підставі довіреності, та ОСОБА_1, ОСОБА_2.
Постановою апеляційного суду ухвалу районного суду міста залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Для встановлення обставин щодо правомірності закриття провадження у справі у зв`язку із затвердженням мирової угоди сторін у позовному провадженні належить перевірити дотримання судом при затвердженні мирової угоди вимог частини 5 статті 207 ЦПК України, зокрема, дослідити умови мирової угоди на предмет того, чи відповідають ці умови закону, чи не порушують права або охоронювані законом інтереси інших осіб, чи не є вони невиконуваними, а також чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють, оскільки порушення будь-якої з наведених вимог є безумовною підставою для відмови у затвердженні мирової угоди і, як наслідок, свідчить про відсутність передумов для закриття провадження у справі з цих підстав.
Формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об'єкт нерухомого майна самочинним будівництвом. Тому при вирішенні спору, що виникає у зв`язку із будівництвом на земельній ділянці об`єкта нерухомості, повинні досліджуватися питання щодо наявності документів про виділення земельної ділянки, дозвільної документації на будівництво спірних об`єктів та щодо відповідності побудованого об'єкта будівельним нормам і правилам.
Проте суди попередніх інстанцій, затверджуючи мирову угоду та закриваючи провадження у справі, обмежилися посиланням на відповідність мирової угоди вимогам статті 207 ЦПК України, не встановили повною мірою обставини щодо того, чи порушує така мирова угода у цьому випадку інтереси територіальної громади в особі Криворізької міської ради та законні права співвласників багатоквартирного будинку. Поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилися ключові доводи та обґрунтування позовних вимог прокурора про здійснення відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 самочинного будівництва (реконструкції) у вигляді зведення прибудови торговельних залів (що призвело до безпідставного збільшення загальної площі об'єкта), на земельній ділянці з кадастровим номером, яка належить до комунальної власності та не була відведена для цієї мети у встановлений законом спосіб.
ВИСНОВКИ: самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності в розумінні закону, воно є виключеним з цивільного обороту як нерухома річ (статті 178, 367 ЦК України), що унеможливлює укладання щодо нього будь-яких цивільно-правових угод, включаючи й мирову угоду.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ознаки самочинного будівництва, захист права власності, земельні спори, зміст мирової угоди