Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 листопада 2026 року
у справі № 904/4893/25
Господарська юрисдикція
Щодо неможливості визнання укладеним договору обов'язкового викупу акцій товариством за наявності арешту акцій у кримінальному провадженні
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 (далі - Позивач-1), ТОВ "ЕквітіБрок" (далі - Позивач-2), АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" (далі - АТ "Аванпост", Позивач-3), товариство з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Інвест" (далі - ТОВ "Навігатор-Інвест", Позивач-4) звернулися до господарського суду з позовом до ПрАТ "ДМЗ" про визнання укладеними договорів купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів) між ПрАТ "ДМЗ" та кожним із позивачів щодо обов`язкового викупу належних їм простих іменних акцій ПрАТ "ДМЗ" за ціною 3,70 грн за 1 акцію, а саме:
- щодо Позивача-1 - 701 708 акцій на загальну суму 2 596 319,60 грн;
- щодо Позивача-2 - 215 000 акцій на загальну суму 795 500,00 грн;
- щодо Позивача-3 - 170 000 акцій на загальну суму 629 000,00 грн;
- щодо Позивача-4 - 480 000 акцій на загальну суму 1 776 000,00 грн.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у позові відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
згідно із положеннями частини першої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (частина десята статті 170 КПК України).
Арешт не припиняє права власності на майно, а тимчасово позбавляє власника тих правомочностей, які визначені в ухвалі про арешт.
У справі, що розглядається Судом, арешт накладено у межах кримінального провадження у справі № 752/25987/21 шляхом позбавлення тимчасового права на відчуження, розпорядження та/або користування акціями.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів зазначає, що позивачами вчинено дії з реалізації права акціонера на продаж акцій, у порядку положень ст.ст. 36, 68, 69 Закону "Про акціонерні товариства", порядок реалізації такого права було дотримано сторонами спору. Водночас, в даному випадку, зважаючи на наявність діючого в межах кримінального провадження арешту акцій товариства, реалізація порядку визначеного положеннями ст.ст. 36, 68, 69 Закону "Про акціонерні товариства" не закінчена сторонами. Водночас, касаційний суд вказує на те, що акціонери не позбавлені можливості реалізувати своє право у повному обсязі з укладенням договорів з товариством, після усунення обставин, які стали обмеженням в розпорядженні акціонером своїми правами, тобто після зняття арешту акцій в межах кримінального провадження.
Таким чином, зважаючи на встановлені судами обставини справи, касаційний суд зауважує, що вирішуючи спір у справі судам необхідно було врахувати обставини щодо накладеного арешту на акції ПрАТ "ДМЗ" та вплив накладеного арешту на спір у справі, зокрема щодо встановлення судами того факту, що договір викупу акцій між сторонами фактично укладено. Незважаючи на те, що суди зробили правильний висновок про дотримання сторонами алгоритму дій щодо обов'язкового викупу акцій товариством, відповідно до положень ст. ст. 36, 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства", водночас, касаційний суд вважає помилковим висновок судів про те, що договір між сторонами укладено, оскільки, відчуження акцій під час діючого арешту, накладеного у межах кримінального провадження, не можливе, а господарський суд в межах розгляду господарського спору не має повноважень та заходів впливу на арешт накладений в межах кримінального провадження.
ВИСНОВКИ: накладення, в порядку статті 170 КПК України, арешту на акції шляхом позбавлення права на їх відчуження та розпорядження ними, виключає можливість укладення договору про обов'язковий викуп таких акцій товариством, на підставі статей 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства", та наявність виникнення в товариства обов'язку оплатити їх вартість, визнання такого договору укладеним у судовому порядку є неможливим до скасування арешту в порядку статті 174 КПК України, при цьому, наявність такого арешту є достатньою та самостійною підставою для відмови в позові про визнання договору укладеним. Водночас, акціонер не позбавлений можливості на реалізацію права на продаж акцій, у порядку ст.ст. 36, 68, 69 Закону "Про акціонерні товариства", після зняття арешту, накладеного в межах кримінального провадження, відповідно до законодавства.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист прав міноритарних акціонерів, відчуження частки, недійсність правочинів