Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 грудня 2018 року
у справі № 640/5522/187
Цивільна юрисдикція
Щодо підсудності справ про відшкодування шкоди за позовом фізичної особи громадянина України до юридичної особи, яка є іноземним елементом
Фабула справи: ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Саратовнафтогеофізика» (далі ВАТ «Саратовнафтогеофізика»), третя особа - ОСОБА_5, про відшкодування шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), він отримав тілесні ушкодження, у зв'язку з якими йому було встановлено інвалідність третьої групи. Від отриманих травм він втратив загальну працездатність на 45 процентів, професійну на 60 процентів. Вироком районного суду водій автомобіля Саратовської промислової геофізичної експедиції ПТ «Саратовнафтагеофізика», правонаступником якого є ВАТ «Саратовнафтогеофізика», ОСОБА_5, визнаний винним у вчиненні ДТП.
Посилаючись на те, що відповідач є власником джерела підвищеної небезпеки, яким йому завдано ушкодження здоров'я, просив стягнути з ВАТ «Саратовнафтогеофізика» на його користь на відшкодування шкоди.
Ухвалою районного суду відмовлено у відкритті провадження у справі.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, яка підписана Україною та Російською Федерацією, ратифікована Україною Законом 240/94-ВР від 10 листопада 1994 року (далі Конвенція), зобов'язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають з договорів і інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мало місце дія або інша обставина, що послужила підставою для вимоги про відшкодування шкоди. Враховуючи, що зобов'язання про відшкодування шкоди виникли внаслідок неправомірних дій, які сталися на території Російської Федерації, даний спір підлягає розгляду за законодавством Російської Федерації.
Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, ухвалу районного суду залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_4 вважає, що суд апеляційної інстанції у порушення ст. 368, 369 ЦПК України здійснив розгляд справи без його повідомлення про час, дату та місце судового засідання, чим порушив його процесуальні права. Крім того, суди не врахували, що відповідно до ч. 3 ст. 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди, а тому враховуючи, що предметом його позову є відшкодування шкоди, завданої злочином, він має право на звернення до суду за своїм місцем проживання.
Правова позиція Верховного Суду: розглядаючи справи за участю іноземного елемента, судам слід з'ясовувати наявність чинного між державами договору та за його наявності - порядку регулювання спірних правовідносин, що виникли.
Вирішуючи питання про підсудність цивільних справ з іноземним елементом, судам слід враховувати не тільки норми внутрішньодержавного права, але й колізійні норми, які містяться в конвенціях і двосторонніх договорах України та інших держав про правову допомогу.
За змістом ч. 2 ст. 3 ЦПК правила про підсудність, передбачені в міжнародних договорах, мають пріоритет перед нормами внутрішнього права.
Згідно з ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 28 ЦПК України, якою визначено підсудність справ за вибором позивача, позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.
Разом з тим, ст. 20 Конвенції, передбачено, що якщо в ч. II-V цього розділу не встановлено інше, позови до осіб, які мають місце проживання на території однієї з Договірних Сторін, подаються, незалежно від їх громадянства, в суди цієї Договірної Сторони, а позови до юридичних осіб подаються в суди Договірної Сторони, на території якої знаходиться орган управління юридичної особи, його представництво або філія.
Ст. 42 Конвенції передбачено, що зобов'язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають з договорів і інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мало місце дія або інша обставина, що послужила підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Якщо особа, що спричинила шкоду і потерпілий є громадянами однієї Договірної Сторони, застосовується законодавство цієї Договірної Сторони.
У справах, згаданих у п. 1 і 2 цієї статті, компетентний суд Договірної Сторони, на території якої мало місце дія або інша обставина, що послужила підставою для вимоги про відшкодування шкоди. Потерпілий може пред'явити позов також у суді Договірної Сторони, на території якої має місце проживання відповідач.
Висновки: судам загальної юрисдикції України підвідомчі справи у спорах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України, а також у справах за участю іноземних фізичних осіб, що мають місце проживання в Україні, про відшкодування шкоди. Справи за участю позивача фізичної особи громадянина України до юридичної особи відповідача, який є іноземним елементом і не має місцезнаходження в Україні, як це має місце в даному випадку щодо відшкодування шкоди завданої на території Російської Федерації, мають розглядатись відповідним судом Російської Федерації.
Ключові слова: колізійні норми, іноземний суд
