Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 квітня 2018 року
у справі № 523/9076/16-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про визнання дій засновників ТОВ незаконними
Фабула справи: ОСОБА_3 звернулась з позовом до ТОВ «Норма Плюс», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (далі разом - засновники ТОВ «Норма Плюс») про визнання дій засновників ТОВ «Норма Плюс» незаконними, відміну статуту товариства та відшкодування моральної шкоди.
Суд першої інстанції ухвалою відмовив позивачеві у відкритті провадження. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Апеляційний суд залишив без змін ухвалу суду першої інстанції. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_3 вважає, що оскаржені ухвали судів першої й апеляційної інстанцій є незаконними, оскільки вона як фізична особа звернулась до суду з позовом за захистом свого порушеного права власності на належну їй квартиру. Тому цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 3 ст. 167 ГК України корпоративні відносини виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Згідно з ч. 1 цієї статті корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів (п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).
Тобто, сторонами корпоративного спору є або юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), зокрема учасник, який вибув, або лише учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи як особи, які володіють корпоративними правами.
У справі даній справі позивач не обґрунтовує позовні вимоги порушенням корпоративних прав, а вказує на порушення її права власності. Тобто, не будучи учасником ТОВ «Норма Плюс», вона звернулася до суду з позовом про захист цивільного права. Відповідачами за цим позовом вважає засновників ТОВ «Норма Плюс» і саме товариство. Порушення права власності обґрунтовує незаконним, на думку позивача, внесенням у статутний капітал ТзОВ «Норма Плюс» майна, яке належить їй на праві власності, а також зазначенням у редакції статуту цього товариства недостовірної, як стверджує позивач, інформації про адресу розміщення обладнання головної станції.
Висновки: позовні вимоги фізичної особи, яка подала позов не як підприємець, про відшкодування моральної шкоди юридичною особою згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 30 ЦПК України, ч. ч. 1, 2 ст. 1 і ст. 12 ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства
Ключові слова: належність відповідачів, перешкоди у реалізації права власності, цивільна юрисдикція, господарська юрисдикція
