Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 квітня 2026 року
у справі № 760/33661/24
Цивільна юрисдикція
Щодо юрисдикції спору за позовом фізичної особи про визнання протиправною бездіяльності НАБУ та слідчого ізолятора з приводу неналежного забезпечення її переміщення до укриття під час повітряних тривог під час перебуванні під вартою
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), Державної установи «Київський слідчий ізолятор» (далі - ДУ «Київський слідчий ізолятор») про визнання протиправною бездіяльності щодо не переміщення його до укриття (бомбосховища) під час повітряних тривог на час затримання та тримання під вартою у період з 17 години 07 хвилин 19 лютого 2024 року до 13 години 26 хвилин 26 лютого 2024 року.
Суд першої інстанції ухвалою, залишеною без змін постановою апеляційного суду, провадження у справі закрив. Роз'яснює сторонам, що зазначена справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
ОЦІНКА СУДУ
В порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Предметом спору у справі, яка переглядається в касаційному порядку, є вимоги про визнання протиправною бездіяльності НАБУ та ДУ «Київський слідчий ізолятор», яка, на думку позивача, полягає у неналежному забезпеченні його переміщення до укриття під час повітряних тривог під час його перебуванні під вартою.
Зміст заявлених позивачем вимог свідчить про те, що він оскаржує дії/бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які виникли у зв`язку з виконанням ними покладених законом управлінських функцій.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» НАБУ є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.
ДУ «Київський слідчий ізолятор» здійснює режимні та охоронні функції, що прямо випливають із Закону України «Про попереднє ув'язнення». У межах цих повноважень відповідні органи забезпечують режим тримання осіб під вартою, у тому числі дотримання правил безпеки, контролю та ізоляції.
ВИСНОВКИ: відповідачі мають статус суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 4 КАС України, а характер правовідносин, що виник між позивачем та НАБУ, ДУ «Київський слідчий ізолятор» в деякій мірі можна розцінювати як правовідносини підпорядкування і влади, адже дії, які оскаржує позивач, вчинені відповідачами під час виконання ними своїх владних функцій, і хоча ці правовідносини не побудовані на безпосередній підпорядкованості їх учасників, однак не передбачають диспозитивної поведінки позивача.
Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що спір у цій справі має публічно-правовий характер і повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: спори з НАБУ, правила визначення судової юрисдикції, правовий статус слідчого ізолятора
