Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 березня 2018 року
у справі № 348/992/16-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про розірвання договору оренди землі, землекористувачем якої є фермерське господарство
Фабула справи: прокурор звернувся із позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача - районна державна адміністрація (далі - РДА), у якому просив розірвати договір оренди землі та повернути державі земельну ділянку.
У судовому засіданні представник ОСОБА_3 заявив клопотання про закриття провадження у справі на тій підставі, що спірні правовідносини виникли між державним органом і фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП), тому справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, клопотання представника ОСОБА_3 задоволено. Провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України. Роз'яснено представнику позивача, що спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Мотивація касаційної скарги: прокурор вказує на те, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки земельна ділянка, яка є предметом спору, надана фізичній особі для ведення фермерського господарства, проте використовується нею не за цільовим призначенням; оспорюваний договір оренди укладено саме з фізичною особою, яка отримала цю земельну ділянку в оренду у спеціально визначеному законодавством порядку, та саме ця фізична особа є відповідачем у справі; така позиція узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним, зокрема, у постанові від 11 травня 2016 року в аналогічній справі.
Правова позиція Верховного Суду: згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» ( далі - Закон) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (ст. 8 Закону).
З норм Закону можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
Висновки: після державної реєстрації договору оренди землі відповідачем засновано фермерське господарство, яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов'язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи. У такому випадку спір виник між суб'єктами господарювання і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Ключові слова: цивільна юрисдикція, господарська юрисдикція, земельні відносини, наслідки створення фермерського господарства
